Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46238
Рецензій: 90345

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Картинна галерея Олександра Сьюммі

© Євген Лінивий, 07-01-2019
Жив собі один художник, ім'я якого було Пітер Сьюммі. Все своє життя він тим і займався, що малював картини. Бува зариється у своєму підвалі, де ніщо його не відволікало, та й малює до самого ранку. Він любив малювати, та на жаль проблемою було завершення картини. Ні одна з його робіт не була завершена до кінця. Його ще називали "Автором незавершених картин". То малював він коней, які бігли, а от задній фон був незавершеним, то птахи, які відлітали у теплі краї, та ні неба ні хмар не було. От народився в нього син, Олександер, який мав стати послідовником свого батька. Та на жаль немовля з'явилося на світ Божий, з невиліковною хворобою. Олександер був аутистом. Це ж звісно дуже засмутило батька, але не дивлячись на біду, він все одно почав навчати сина свого ремесла. Роки минали й Олександру виповнилося шістнадцять. В нього вже було декілька своїх картин, які він малював впродовж свого життя. Та батьку вони не подобалися, адже вони були незрозумілими людському оку. Пітер увесь час сварив сина, та той через свою хворобу нічого не міг зробити. Він бачив світ по своєму, ніби як іншим поглядом. Згодом Пітер помер і Олександер залишився разом з мамою. Юний художник дуже сумував за татом і тому не припинив малювати. Матері було тяжко одній виховувати сина. Вона працювала вдень і в ночі, та згодом сильно захворіла і також померла. Олександер залишився один. Нікому не було до нього діла.

Ні води, ні хліба, лише пензлик, полотно і фарби. Він малював, поки в нього були сили, та згодом його життя також обірвалося. Час минав. Старий будинок переходив у власність від одних господарів до інших. Картини пилилися в покинутому підвалі й ніхто не згадував про художників Пітера та Олександра Сьюммі. Та одного дня, підвал знайшов новий господар будинку. Побачивши картини, він вирішив розбагатіти на них. Та на жаль вони не мали великої цінності й тому він їх продав одному любителю живопису майже задарма.

Донато Корнель став новим власником картин Сьюммі. Він довго вдивлявся в них, та все ніяк не міг їх зрозуміти. Одні були не завершеними, а інші не зрозумілими. Їхня цінність була лише в тім, що їх вік становив близько двохсот років. Тож картини Пітера він залишив собі, а незрозумілі "каракулі", віддав до місцевого музею.

Музей не був відомим, тому відвідувачів у нього було дуже мало. Для карти Олександра Сьюммі була виділена кімната, та кожен, хто заходив до неї, говорив що це якийсь жах і як таке можна було виставляти на показ. Кімнату хотіли закрити, а картини сховати у підвалі, та одного дня до музею завітала родина, в якій був хлопчик аутист. Зайшовши до кімнати Сьюммі, вони хотіли ж одразу вийти, та хлопчик вигукнув "кі" й підбіг до однієї картини. Роздивившись її, він пішов дивитися на інші. Батьки були здивовані. Вони ніколи не бачили сина таким щасливим. Після цієї події вони часто приходили до музею, а саме до кімнати Сьюммі. Чутки про дивовижні картини розійшлися по всій країні й згодом до музею почали приїжджати звідусіль. Через деякий час, картини віддали до однієї школи для аутистів і там вона продовжили своє існування.

То що ж було особливим в картинах Олександра Сьюммі? Що бачили хворі діти й чого не могли побачити інші. Насправді, ні чого особливого. Просто інші лінії й інші погляди. Хлопчик, який першим побачив галерею і вигукнув "кі", насправді побачив коней, які бігли біля річки. В його очах вони ніби оживали. Картини Олександра мали одну маленьку таємницю, яку так ніхто і не помітив. Хлопчик, який половину свого життя провів у підвалі, намагався скопіювати картини свого батька й завершити їх. Так, вони дуже відрізнялися від оригіналу, та відрізнялися вони лише у наших очах.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Інра Урум, 07-01-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2186880111694 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …