Мені було, напевно, зо три роки, коли я заснув і побачив сон.
Сюжету не було - наскільки зараз я перепригадую перепригадане в пам"яті - як це, на мій погляд, відбувається в механізмі тривалості, на якому існують особисті риси персони.
Переписування переписуваного в пам'яті.
Досі тоді було тільки відчуття, що я - тільки людина. Цілісна, повна та цілковито рівна нестямному Всесвіту, в якому мене ся опинило. Та раптом - усекатастрофічно зривається вниз. І знищено.
Мені три роки, блін, минало, скажімо.
Три роки - за десять літ до правдивої повені тестостерону.
І тут - уві сні виникає відчуття, що я - дівчинка.
І в цьому є барвисті риси та відмінності, картинки, правила, можливо, чекання та сподівання. Та попри сон, натомість, що я справді - хлопчик. І надалі - розуміння, що ніколи та ні за яких умов я вже не зазнаю іншої половини Всесвіту.
Не має значення про стать.
Бо протилежне відрубано від мене. Половину Всесвіту знищено.
Прокинувшися серед ночі, невтямки, я почав "молитися" (як, напевно, це сказали би дорослі, та нічого релігійного немає, втім, а просто вирішив щоночі повторювати слова, щоби цим безглуздо затвердити та відновити, як це не смішно, повноту фізичної реальністі) словами "я дівчинка-я дівчинка-я дівчинка". Така-то суто магія. Та перескочити на інший - уже недоступний, хоч і не бажаючи та не думаючи, але тому, що мене раптом незрозуміло звідки обмежило, мене ошукано, мені відмовлено - бік.
Наскільки я можу зараз уявити, ця картина могла би, мабуть, і сягнути (як це в когось буває) гомо- транс- чи яких завгодно сексуалів. Це могло би, теоретично кажучи, породити маніяка, що - як у кіно - вбиває та здуру нищить людей. Це могло би, теоретично кажучи, породити транссексуала - але які секси у три роки...
Якби я змалку-здуру сягнув чогось подібного. Це картина, що могла би виправдати, чи заснувати, що завгодно. Але, кажу. Не так. Не сталося такого.
Все не так.
Такі спокійні стадії стискання та скорочення себе.
Цілковите людське поєднання з Усесвітом.
Вполовинення статевого ставлення.
Надалі, персональне подрібення.
Дріб'язкове історичне розрізнення.
Можливо, повна мізерія.
Остаточне зникнення в ніщо.
Та осьде я.
Ку-ку.
***
Ось дуже доросла аналогія: я йду кудись-но довго й далеко, в у двох кишенях по гаманцю. Мені відчувалося зовсім (наївно) безпечно, та сума з обох єдина та мені належала. Тут же злодій поцупив один гаманець - і вся моя увага зосереджена на втраті, чи можна повернути загублену половину статків?
Це дуже далека спроба порівняти.
***
Навіть якщо фрейдизм і правдиво закорінений, то все занадто складніше за його вікторіанські теореми...
***
Наскільки мені здається (вже зовсім осторонь питання), Україна ще не перетравила психоаналіз у прадавніх формах. Але ж це тимчасом переросло і Зігмунда, і Юнга, і десятки решти, і навіть попсову літературу, збудовану на фрейдових засновках,настільки ж закам"янілу в загальновідомі та стандартні форми, як "три складові частини марксизму-ленінізму" для совка.
Осьде я був учитнув Richard Webster. "Why Freud was wrong".
"(В) Чому Фройд помилився (помилявся)". Ні, не так. "У чому була помилка Фройда". (коротше)"Помилка Фройда", "Фройдова помилка".
Річард Вебстер каже, що Фройд хотів стати==став своєрідним месією, та психоаналіз є псевдонаука та приховане продовження юдео-християнської релігії.
Все не так. Все не так. Все не так.
Я дівчинка - я дівчинка - я дівчинка.
А потім усе згасло.
Я сплю.
