Мій квіт ружаний! Шипи моїх дум, катиця снів моїх! І далі шелест іще тисячі слів, що опадали і змішувались. Слово було сказане, й ще було теплим, але не рухалось, і рухатись, як все мертве, вже не могло. Герцогиня мовчала, тож ґофшталмайстер поштиво зачекав іще трохи, тоді згорнув аркуш й сунув до теки.
Похорони були не просто урочистими, але направду красивими. Центром міста під німе благоговіння натовпу майже вчвал пронісся довжелезний гарматний лафет, запряжений чи не десятком сірих небаченої краси коней. Цокіт копит відлунював спорожнілими будинками, поки тварини щодуху неслися з вигнутими вперед шиями, достоту тікаючи від труни, а та, загорнута в прапор, тихо, наче водою, невідривно сунула за ними.
Дивний ти, і шляхи твої несповідні. Наступними днями скорбота нечутно вилилась у спільний захват новітньою, щойно в траурному церемоніалі застосованою системою амортизації – жодна вибоїна не потурбувала лідерове тіло в останній подорожі. Та ж сама система м'яко несла бездоріжжям модерні комплекси балістичних ракет, злютовуючи в одно обороноздатність країни зі світлим ім'ям батька нації.
Скандал довкола імені екс-першої особи остаточно підтвердив народження повноцінної европейської нації. Зовні цивілізацію репрезентують традиції й умовності, і світову практику жалоби невтішні громадяни додержали у дрібницях. Приватні папери померлого, а з ними вкупі і його листування, зараз були опубліковані, й пристойний, гідний великої країни вибух пристрастей не забарився. Безпосереднім приводом стали, поміж іншого, невідомо чи читані самою адресаткою любовні листи голови держави й верховного головнокомандувача до Ганни Жар.
Бентежило все: й та Ганна, що давно стала сливе офіційним символом національно-визвольної боротьби східного сусіда; й те, що саме цьому східному так, наче, вдало втерли маку оригінальним застосуванням мілітарних пружин на похоронах; і запальна ґрунтовність листів до дівчини, яку свого часу не без урочистостей було страчено нашими таки предками. Той факт, що Ганна, прозвана відьмою, наковталася води в лимані під вежами славного Рвана ще двісті років тому, аж ніяк не додавав ясности. А вже величання простої дівки герцогським титулом просто губилось у вирі бентежних деталей.
Після серпня, здавалось, не буде нічого. Тільки спека. І втома. Людей била втома. Коні клали морди в засохлу траву і вже не хотіли підводитись. Сонце сходило і йшло на захід, і за ним повільно, гаючи купки знесилених тіл, сунула запорошена колона. Коли отаборились, до Йвана покликали секретаря із письмовим знаряддям. Слова завжди мають бути корисними й такими ж запашними, як новий мед у стільниках: тоді вони, гарно дібрані, налиті сонцем, самі світяться у напівтемряві. Ще на переправі Йван востаннє бачив свого вірного друга з потрощеною ядром ногою, а тепер-от, несамохіть, знов до нього наближався. Його лихоманило, світ в очах часто тьмарився, але навіть тоді тіло мало не кричало від маси вошей, що з непояснимою лютістю його жерли. Ганночко, голубка моя.. Схлипнув відкоркований каламар, секретар зігнувся над аркушем, і Йван обережно, виймаючи одне за одним, став пускати слова.
