Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2540
Творів: 45890
Рецензій: 89767

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Житіє Аркадія Укупніка

© Арсеній, 10-08-2018
Його дійсно звали Аркадієм, а прізвище було Укупнік. Так співпало. Так вийшло. Вибрик долі. Подвійний тезка, який не мав частки слави, грошей, бразильських мулаток, які мав (і має) відомий, на жаль, російський співак. Наш Аркадій Укупнік був звичайним чоловіком, котрий міг влітку порізати палець бур’яниною, а на обід любив їжу у власному соку, а сам походив із села з милозвучною назвою Яблунівка.
Звичайно, під час навчання в школі йому значно діставалось через свої ім’я та прізвище, бо тоді по телевізору мало чи не щодня крутили кліпи та навіть цілі концерти оригінального Укупніка. Школярі ходили і тицяли яблунівському Укупніку стягнуті в батьків паспорти, в один голос прохаючи їх з’їсти, а коли Аркадій Укупнік відмовлявся, вони махали своїми малими кулачками і погрожували кривавою розправою. До 10 класу травля набула всешкільного масштабу, і дійшло навіть до того, що і вчителі доєднались до неї, згадати, бодай, випадок, який трапився 2 листопада. Аркадій Укупнік причвалав у школу рано, з учнів нікого ще не було, навіть прибиральниці не всі прийшли, він ішов порожнім коридором, відбиваючи лункі кроки, а за вікном нудно періщив осінній дощ. З-за рогу, поправляючи штани, вийшов трудовик і, проходячи повз, проспівав тихо: «Штандартееен фюрер Штірліц, істінний арієц…». Аркадій Укупнік насторожився, впізнавши знайомі слова, трудовик це помітив, пришвидшив крок і вже у вчительській гиденько засміявся, Аркадій Укупнік пішов далі, а за стіною лив дощ.
Інтернету в селі ще не було, тоді навіть комп’ютер був один і лише в голови сільради, щоправда, його ніхто не вмів вмикати, навіть сам голова, тому девайс просто стояв у кутку холодної зали з фотошпалерами, накритий білою хустиною. Тому єдиним джерелом інформації був телевізор. А там — Укупнік. Коли не увімкнеш — він. Скаче по сцені, і його біляві кудрі сексуально підстрибують в такт нестримним ритмам. Сільський і малий Аркадій Укупнік намагався не пропускати жодного концерту свого зіркового прототипу. Залипаючи в екран, Аркадій Укупнік заздрив Аркадію Укупінку, а там, за випуклим склом старого телевізора, Аркадій Укупнік, такий здоровий, накачаний, з портупеєю, пускав з руки феєрверки (за допомогою спеціального пристрою, сконструйованого самим Аркадієм Укупніком), а перед тим, як почати крутити брейданс, кидав косі погляди прямо на Аркадія Укупніка, ну того, з українського села Яблунівка. Малий Аркадій Укупнік розумів, що великий Аркадій Укупнік дивиться прямо на нього. Але не знав, що він йому заздрить.
А чому заздрив Аркадій Укупник-зірка? Здавалось, йому нічого заздрити. Усе є, усе в шоколаді. Але кожного разу, даючи сольники в глухій сибірській тайзі чи на теплому узбережжі Каспію, він бачив крізь лінзи камери очі Аркадія Укупніка-молодшого. В тих очах Аркадій Укупнік бачив себе — Аркадія Укупніка. Бачив свою молодість. Бачив перспективи. Бачив чистий розум. І заздрив.
Йому, Аркадію Укупніку з телевізора, на піку кар’єри було триста років і три дні. Він ще пам’ятав важкий дух заріну, яким прусські війська намагались очистити окопи, пам’ятав революцію, коли радянські війська входили в його село, і він, зовсім молодий і двохсотлітній, змушений був співати їм пісень, бо в його очі дивились злі і жорстокі китайці. То були інші очі, які він зараз хоче забути, але не може. Потім — розбещені 20-ті, коктейльні сукні, фокстрот і смужки кокаїну з вицвілого рукава шинелі якогось сумного червоноармійця, далі — похмурі 30-ті, масивні меблі, кремезні байдарниці в парку, зарядка по радіо і… анонімка від сусіда, який звинуватив Аркадія Укупніка за те, що він криво повісив портрет Сталіна в туалеті. Він колесування в таборі Аркадія Укупніка врятував сам Сталін. Аркадій Укупнік пам’ятає ту розмову в темному кабінеті. Вождь сидів перед ним на високому золотому троні і палив люльку з вишневим запахом. Випускаючи клуби диму, Сталін сказав, що чув, як Аркадій Укупнік співав, йому це сподобалось, і він навіть накидав йому текст пісня «Маргарита». Після розмови вони довго дивились один одному в очі. Сталін і Аркадій Укупнік були дуже схожі, ба навіть більше — вони були як дві краплі води. Сталін до пластичної операції мав подобу Аркадія Укупніка.
Скільки часу минуло відтоді?... Багато. Уже в 90-ті, Аркадій Укупнік озирнувся на своє життя і зрозумів, що жив неправильно. Він так і не став мисливцем на бобрів і не проводив більшість часу серед предковічних ялинок та прохолодних струмків. Він не вивчив жодної мертвої мови, і тому зовсім не знає, як буде «А скільки коштує ваша полуниця?» коптською. Він так і не почав бігати з понеділка. Він так і не здав «Атлас хвойних дерев» у бібліотеку, і тепер ця книга лежить десь на горищі, вся потерта і в пилюці. Він не знає, що важче — кілограм пуху чи цвяхів.
І навряд чи Аркадій Укупнік це дізнається. А от Аркадій Укупнік — ще може. Мається на увазі той, тоді ще малий Аркадій Укупнік. Однак він був під сильним гнітом. І Аркадій Укупнік, великий і всесильний, вирішив взяти його під своє крило. Якось, після концерту в невеликому барі він зняв свій латекс, сховав у шухлядку маску свині, омив тіло настоянкою пахучих трав, прочинив вікно і полетів на небо, де вмостився на пухкій хмаринці і знайшов поглядом далеке село Яблунівка, і малого Аркашку, який сидів перед телевізором, замість того, щоб вчити алгебру.
Так Аркадій Укупнік став ангелом-охоронцем Аркадія Укупніка. Відтоді припинилась травля в школі, а трудовик випадково (чи не випадково) зарізав себе рубанком. Малий Укупнік щасливо провчився до одинадцятого класу, однак в алгебру так і не в’їхав. Життя почало налагоджуватись. На останньому дзвонику він стояв на східцях школи перед купкою схвильованих батьків і школярів у спортивному одязі, читав вірша про дорогу і калину, і бачив, десь там, за юрбою, знайому постать у білому, в сандалях та з кучерявою головою, від якої лилось тепле світло. Аркадій Укупнік, дочитав вірша, на хвильку відвернув голову, а коли глянув знову, постать зникла, однак у цей час всі касети в райцентрі з піратськими збірниками Аркадія Укупніка почали мироточити, і весь базар, де розміщувався музичний магазанчик, навіть м’ясний відділ, також залило тепле світло.
Після школи Аркадій Укупнік вчився у вузі на філолога, а потім почав працювати вантажником на складі побутової хімії. Життя стало солодким, немов пористий шоколад. Аркадій Укупнік постійно відчував присутність Аркадія Укупника, і розумів, що без нього він ніхто. Тому, обираючи дружину, він шукав жінку на ім’я Аркадій, керуючись тим принципом, що багато імен мають чоловічі та жіночі варіанти. Однак жіночого відповідника імені Аркадій (приміром, Аркана чи Аркашка, Аркиня чи Арксвєта) не існує, як не шукай. Тому Аркадій Укупнік змушений був одружись на власному відображенні в дзеркалі, домалювавши йому вкраденою в мами помадою пухлі губки, та придбавши за останні гроші кучерявий парик, який він начепив на торець дзеркала. Одружуватись на відображенні дуже доречно, особливо для тих, хто полюбляє все контролювати, адже дзеркало не втече і завжди вдома. Окрім того, якщо дзеркал багато, їх можна розташувати таким чином, щоб вони відбивали один одного безкінечну кількість разів. Аркадій Укупнік так і зробив, і тепер в нього вдома — цілий гарем. Коли він гордо зачісує волосся, його дзеркальні дружини повторюють його рух — безкінечну кількість разів. Зараз Аркадій Укупнік мріє про дитину. Він навіть знає, як її назвати. Це буде Аркадій Укупнік. Коли в Аркадія Укупніка з’явиться Аркадій Укупнік Аркадій Укупнік спостерігатиме за ним, охоронятиме, як охороняв Аркадія Укупніка, коли той навчався в школі, коли Аркадій Укупнік дивився Аркадія Укупніка по телевізору, щоб потім вивчитись на філолога і оженитись на дзеркалах.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Богдан Горгота, 20-08-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0018808841705 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …