Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2697
Творів: 51486
Рецензій: 95969

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 46318, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.237.15.145')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Курячий поріг ч.5

© Михайло Нечитайло, 08-08-2018
Коли відтріпотіли прапори й відзвучали салюти на похоронах Овсія  та його сина, коли Галю непритомну завезли в лікарню, від тої розпуки злягла й Михайлова Алла.
– Так наплакалася та натужилася, – жалілася, – що голова болить, звестися не можу.
Але під обід усе ж заходилася зводитися з постелі.
– Полежи, – казав. – Ніде та господарка не дінеться.
– Ото, – не погоджувалася, – їсти й досі не варено. Куди лежати?
– Сальця з помідорчиком схрумаю та й наїмся, – жалів дружину. – Полежи.
– Ні, – вставала-таки, – піду заріжу курочку та зварю бульйончику. Самій хочеться.
– Та годі тобі потерпати, – глянув лагідно. – Я піду шльопну курочку сам. Полежи.
– Ти?! – аж брови здійнялися в дружини.
Не став розповідати, що вже людину вбив, що йому нещасне куряче життя, пішов надвір. Надибав сокиру, курочку зловив зозулясту, поклав голову тої на колоду, взяв до рук інструмент, що на даний час перетворювавсь у знаряддя вбивства.
– Ну, за бульйон, – здійняв сокиру вгору.
Курочка пручалась – і не тому, що передчувала смерть, просто їй зайнята нею поза видавалася не зовсім зручною з точки зору приналежності курячого роду до азів закону про земну гравітацію.
Михайло Кирилович глянув на птаху, аби точно влучити сокирою в ціль – і опустив руку.
Не зміг. Не зміг відділити курячу голову від тіла, не зміг посиротити направлене на нього пташине око самотою смерті. Пожалів.
Відкинув сокиру вбік, підкинув птаху вгору.
Знав, що не злетить, знав, що впаде на землю, але в коротку мить курячого польоту встиг крикнути:
– Лети! Живи! Бо ти нічого не винна. А невинних не вбивають!
Потім ще думав, що ж сказати Аллі. Врешті нічого не придумав, знав, що Алла не подивує його нерішучості до чиєїсь смерті. Тим паче, вона ж нічогісінько не знає, та й не знатиме ніколи про снайпершу.
– Людину вбити легше, ніж курку, – врешті зродив думку. – Бо людина завжди щось чи комусь винна, а птаха – ні.
Не дуже й повірив тій щойно зродженій ідеї. Але чому він мався в щось вірити, коли те щось трапилося в його житті.
– Багато чого в житті пройшов, – бубонів сам до себе по дорозі до хати, – й кров, і труп напіврозкладений у руках, і вбивство ворога. А курячого порогу так і не переступив. Не переступив.
І так радісно зробилося на серці, немов живим побачив Бога, і той йому підморгнув. По-доброму так, щиро підморгнув. Як свій до свого. Як колега до колеги. Бо курячий поріг є, певно, і в Бога. Інакше він давно звів би з землі таку пошесть, як людство. Але ми ж іще живемо.
І подумалося Михайлу Кириловичу Поживанюку, що людство живе й завдяки йому, завдяки його курячому порогу, якого він ніколи не здатен переступити. Бо не звір же він, їй-богу, людина. Слабка щодо чиєїсь смерті людина. І тим, певно, й людина.
Скрипнули хатні двері.
– Що, приніс м'ясо до бульйону? – вчулись Аллині слова.
Відповіді не прослідувало.
– Господи, Михайле, що ти за чоловік? – чулося й далі Аллине.
А він мовчав.
Соромився, певно, що не геть справжній чоловік.
А може, гордився.
Хто його знає, коли двері причинені, а перед ними поріг.
Біля якого так смачно греблася зозуляста курка в пошуках заповітного свого черв’яка.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василевий тато, 01-09-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 17-08-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 11-08-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 09-08-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.044145107269287 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати