

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12160
Рецензій:	18701

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Психологічна новелла

Наташа

© Ольга Мігель, 27-04-2007
Чому ми іноді чинимо так, що самі позбавляємо себе щастя? Чому відверто не хочемо вчитися на чужих помилках, надаючи перевагу самим опектися, ніж задуматися дивлячись на шрами інших? Колись же і я була звичайною дівчиною. Так, я була з небагатої родини, але моя сім’я любила мене і піклувалася. Та мені завжди хотілося більшого. Я мріяла підзаробити, купити квартиру, одружитися зі своїм нареченим і зіграти не простеньке весіллячко у власній квартирі, а влаштувати застілля в ресторані... Словом, мої забаганки були не по-кишені і я весь час шукала можливості збільшити вагу свого гаманця. І от одного разу, коли я стояла на зупинці в очікуванні маршрутки, мені на очі попалася приклеєна до стовпа об’ява: „Робота в Європі: няня, покоївка, прибиральниця. Фірма надає кредит на переліт до обраної країни, самостійно займається наданням клієнтові візи і гарантує працевлаштування”. „А чому б і ні?”, - подумала я. Тоді це здалося мені ідеальним варіантом, - поїхати працювати за кордон на рік-два щоб підзаробити! У них же там нянечка заробляє стільки, що в нас на ці гроші можна деякий час жити як сир в маслі! Звісно, я багато разів читала в газетах і дивилася по телевізору про те, що наших дівчат вивозять за кордон і продають на панель, але чомусь мені в казочки про проституцію особливо не вірилося... а дарма. Так воно і склалося. Коли я приїхала в Європу, виявилося що нянечок тут і так вистачає. Мови я не знала, а агентство щось намудрило з візою і від його представника я дізналася, що в країні знаходжуся нелегально. На додачу він повідомив мені, що мій паспорт, який агентство забрало у мене нібито для оформлення документів, віддавати мені ніхто не буде. На запитання: „ДЕ Ж ВІН?!” я отримала чітку і ясну відповідь: „У твоїх нових хазяїв”. Мене продали. Продали, мов худобу на ринку. - Mister, come here, - раптом донеслося з-за дверей. Цей голос я одразу впізнала, вже стільки разів його чула. – Here she is, the Russian Natasha! За мить двері відчинилися і до моєї кімнати зайшов смаглявий чоловік з щетиною на обличчі. - Hello, Natasha! How's it going, baby? От ким я стала, російською наташею! Тут нікого не цікавить моє ім’я і національність, я звичайна слов’янська повія. Це не життя, це існування, яке з кожним днем стає все нестерпнішим. Чи зумію я колись вибратися звідси, знову побачити свою родину, нареченого? Мені б всім серцем хотілося вірити у „так!”, але чогось здається, що „ні”. Та й чи зможу я подивитися їм у очі після всього цього, коли вони мене про все попереджали?... Скільки я уже тут: два роки, три, чотири? Я втратила лік часу. Мені байдуже все. Єдине реальне бажання – скоріше вмерти. Але поки що ця розкіш мені, вочевидь, не загрожує. Я наташа, от і все.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Цікаво, що найбільше ображає героїню, те що вона стала наташею чи що стала РОСІЙСЬКОЮ наташею
© Тарас Шевченко-Задунайський, 28-04-2007

Я повернувся!
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петрик П*яточкін, 27-04-2007

Згенеровано за 0.0096640586853 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Наташа

Цікаво, що найбільше ображає героїню, те що вона стала наташею чи що стала РОСІЙСЬКОЮ наташею

Я повернувся!