Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2533
Творів: 45668
Рецензій: 89356

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Десять кукурудзин

© Щєпкін Сергій, 10-02-2018
Стасу тоді років вісім-дев’ять було. Дід його, Василь (Царство йому Небесне), одного разу збирався на риболовлю. Він рибалкою заядлим був і відомий тим, що ніколи не повертався без риби. Хоч би там що, хай всі інші рибаки повертаються ні з чим, бо не клює вже третій день – у діда Василя завжди після рибалки хоч на дві-три сковорідки у садку, а буде. Особливо знався ловити рибу комбайном. Сіті не признавав. Наготовлював багато приманки-мішанки, як її робити – всім розказував, але яка вона в кінці повинна бути – знав лише він, тому що консистенцію ще покажеш, а як змалювати запах? А це гості приїхали на кілька днів, от дід і вирішив пригостити їх рибою. На завтра вирішив крім усього іншого кукурудзу спробувати м’яку консервовану, погода пахмурна обіцяла бути. А навпроти магазин був, і є. Збудований у дворі власного подвір’я, хто живе – той і хазяїн магазину. Продавців хазяїн наймав, а коли їм робочий день по годинах закінчувався, то сам торгував, звичайно з раннього ранку до восьми і увечері після шостої «до останнього перехожого».
Про кукурудзу дід Вася вже темніло, подумав, а тепла пора була, і в дворі ще хтось ходив, дехто з гостей ще за столом сиділи, отже година дев’ята вечора була, коли саме він попросив онука купити йому баночку кукурудзи. Зраділий, що решта дістанеться йому, Стасик із самим кращим настроєм пострибав в магазин.
- Баночку кукурудзи!
- Що це ви хочете? На салат? Гості приїхали?, - хазяїн розтягнувся в доброзичливій посмішці.
- Ні! Так! Гості приїхали, але кукурудза на рибу потрібна.
- Дід Василь завтра на рибу їде? - хазяїн випрямив спину і взяв гроші. Подав баночку кукурудзи. – То це він у приманку, чи на крючок?
- Я не знаю. – Стасик і сам мабуть здивувався, бо хазяїн повірив, що той не знає.
- Слухай, а запитай в діда Васі, нащо йому кукурудза.– Хазяїн протягнув решту. – Може жуйку? Ні? Та принеси штук десять кукурудзин, більше не потрібно, я теж спробую, може післязавтра поїду, а то в минулий раз як був, то геть не клювало. Спросиш? Я ще годину закривати не буду.
- Добре! – крикнув Стас уже в дверях, і знову зацікавлений кинувся додому.
Прибіг прожогом:
- Де Вася?
- Надворі десь. – Гості в кухні ще сиділи за столом.
- Я тут! – голос знадвору підказував, що дід Василь перебирає комбайни під ліхтарем, що на гаражі. Як він його не побачив?
- Ось кукурудза. Там хазяїн магазину питав, як на кукурудзу рибу ловити будеш, у приманку  чи на крючок?
- На крючок.
- І ще казав, щоб я десять кукурудзин приніс, а то в нього не клювало.
- Яких кукурудзин?
- Ну оцих, із баночки.
- Кому приніс? – Дід Василь підняв голову від сумки з комбайнами і з незрозумілим виглядом кліпав очима, не знаючи на чому їх зупинити.
- Йому.
- Йому приніс? Десять кукурудзин? – очі нарешті зупинились на Стасових очах.
Мабуть на фізіономії діда Васі було написано щось таке, від чого хлопця покоробило з ноги на ногу і погнуло хребет в усіх площинах. Світ раптом повільно перестав бути знайомим, і крізь усе тіло пройшов спогад від того часу, коли ще все було вертикальним і приходилося повзати.
- Ну він так сказав. Я ні в якому разі не помиляюся.
Гості на кухні затихли і хтось вийшов.
- Хто там що сказав?
- Я бігав у магазин навпроти по кукурудзу, і там хазяїн сказав, щоб я спросив у Васі, для чого вона йому, і щоб приніс десять кукурудзин, а то в хазяїна не клювало минулого разу.
- В нього і наступного разу не клюватиме. В нього взагалі не клює…
- І ще він сказав, що годину не закриватиме, вже менше.
- Оце так-так…
- Хай відкриє собі баночку, та й хай ловить рибу! Це смі…
- Але ж я пообіцяв! Що я тепер, як дурник, і тут і там?!
- Ні, звичайно, при чому тут ти, відрахуй десять і віднеси, та не спіши, та зернята хороші, великі вибирай, ціленькі.
Стас ніяково звісивши голову знайшов залізненьку кришку від якоїсь банки, відібрав на неї десять кукурудзин і поніс в магазин. Потилицею відчував, як всі родичі дивляться йому в спину.
- Ось. – В магазині як і раніше нікого не було крім хазяїна-продавця.
- То як її, на крючок? – Хазяїн взяв кришечку з кукурудзинами, оглянув їх і висипав на клаптик паперу.
- Ммгг.
- Та на, забери кришку, навіщо вона мені. Викинь, якщо не треба, у смітничок при вході. Скажеш діду Васі, що якщо наловить, то нехай покаже.
Виплівшись нарешті з магазину, Стас підійшов до дороги, подивився наліво, потім направо, і вже якимось не таким, як раніше, перейшов на свій бік вулиці. Щось з’явилося нове і невидиме, але воно було справжнє, і те невидиме підказувало, ще неясно, ще тільки у підсвідомості, що кришка з кукурудзинами стане пам’ятником, і тоді повзати цим вертикальним світом подеколи не прийдеться.

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.108108997345 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …