Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 45680, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.210.126.232')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Сатира й гумор

Укус Парасюка

© George, 02-02-2018
Жах який вже поряд.

Нещодавно такому собі пану - Лук Ліву,  лучилось стрінутися із диким та місцями навіть зворушливим чудом – нарцистом та бардерівцем ПараСюком.  Підсумове сумо показали усіма каналами ТВ.  Хто там був джерелом сутички достеменно не відомо, однак  Кул Віл  завдяки внутрішньому кепоратизму  і посійській гнилі,  легко викликав трансформацію Пара Сюка, який на мить став МетаСюком та ОртоСюком, сирічь перетворився. А  як відомо, саме у перетвореному стані, він найкраще копає , гризе і дряпає все до чого допаде . Саме тому, той чудень Луклів і отримав «бойові» відзнаки на своїй випещеній лапці, яку йому накусяв-надряпцяв  ПараВосюк.  
Ясень пень, Луклів, як і годиться , видав стандартний плач Ярославни.
Натомість Пара Кусюк, як і годиться сказяв:  – кусяв, кусяю і буду кусяти.
І все б воно було нічого страшного – та укус ПараСказюка виявився мертельним.
Забув про це Кул Віл, а треба було б пригадати заповіти свого шефа – Киня.
Так от, той ,Чивокуня або просто Киня, свого часу - як тілько почув, же той Пара Цельсюк  на Агорі  присягнув жи притягне Киня  Над Йам, і там тому і мерть - як рщій упертів до СтоРова скальського,  і сам кинувся углиб темряви безвістя.
Нагадав си Киня мерть, а му вийшов іно пердь.
Та як би там не було, а Киня знав про Прасюка достатньо, і тому попереджував Лік Ліва:
- Remember ! Дурню,  ССюка, як кожного іншого бандерхапа (Bandersnatch) стережися - марно кричав Киня  туману непутящому  Кул Вілу.
Марно. Занапастив Кул Віла ПараССюк.
Все  - фініта ця медія.
Кончіта вурст і кіна більше не буде.
Батарейки нахабізму  здохли.
Оті все. Все. Все?
Та ні, не зовсім усе.
То все була приказка, а казочка далі.
Ото ж, хто таки дочитав доси то усе ото книжноє сухофактіє, і котрому кортить дізнатися закінчення  цієї драми, що холодить гарячий червоний прапор у синьо-жовтий колір піпця мескалізму - читайте, вникайте, але Пара Сказюка  таки уникайте:
Ранок був вдалим.
Дзвонив прозекутор  Рурік ОкнеЦул. Дещо хриплим від нічного СкаРяВі, пан Рурік   весело привітався:
- Сепарям лава!
- Захара держава – відповів Лук Лів.
Коротше, виявилося, що Генеральна куратура  нарешті офіційно визнала, що Лук Лів у рядах синіх був засланим козачком помаренчевих, і боровся із злочинним жимом зосередини, яко рев гикаючий.
І за це йому положено сідло велике дуже,  кавьяр і телеУвізор.
Нарешті.
Лік Лів вдоволено усміхнувся, наче  напханий бананами оранжевий Утан.
Поклавши вухавку, втішений Кул Віл хотів було святково вилаятися по-моцкальському, по-рідному:
- Да пашлі оні всє…- та на цих словах він наче закашлався, і йому вилетіло таке:
- От же гаспиди ж які, падлюки і скотиняки ! Де моя вишиванка. Заберіть звідси водку – що ж це за день такий, че слово. Де вона, де наша мила рілочка, або ще краще гамогон саморайний. Де країнське сало, очеретом смалене. Де! Де, я Вас питаю, зграя недовчених бовдурів і туманів вісімнадцятих, яким на рідній мові не до шмиги спікати.
То було усьо. Шок і трепет.
Наймити і наймички, коханки і діптянки, які кормилися із рук Кул Віла, затремтіли. А коли він розтоптав колорадську стрічку, що була замотана на портреті Путана – впали у повний розпач.
Всім стало ясло, як мілий день - же Лук Лів геть звар’ював.
Страх нанизав оточуючих на мутень жаху.
Та лиш на хвилю. Лиш на хвилю.
Божевілля одразу лякає, але й мобілізує.
За момент, замотаного у гамівні простирадра з патріотичним надписом мілліон тонн кубанскаго ріса – Кул Віла було ізольвано у спальні.
Потрібно було звернутися до наймудрішого.
Сама так, до Ставпа УкрОграбізму, Гнія капусти і Дапашлівого.
Биркавого велиреча, мудрого Вораза.
А Вораза , на той час, якраз медитував над черговою незайманою селкою із скальських боліт.
- Нє тьє сєлькі тута, не то шо в країнє У, надо признацца, - бухтів Вораза натужно пригадуючи для чого ж потрібні ті усі сєлкі-чонкі.
Дзвінок був до речі. Вораза від радості звільнення від тої митруги, наче куля вибіг із спальної кімнати, на ходу кинувши слугам наказ:
- Ну ві там, додєлайтє всє єй, как положено. Мне уж недосуг…
Затим, Вораза мерщій вибіг на веранду, і надмірно голосно (щоб похизуватися перед скальськими сгунами своїми незрівнянними лінгвістичними здібностями) промовив:
- Ну кажітє ужє, чаво там лучівось.
- Та оно, ото-оцьо - наш гаспадін, Лік Віл малєнєнько здурьєл. Хохлячить і сепарство собачить.
- Та не вовнуйтеся, мої харошистиє, усе буде чотко.  Як гававний паца вам гаварю. Так, кажетє, яво укусів той пацист Ссюк, чи там як там іше йово.
- Да точно так. Він. Він - ногокоп і копендуп Парасцюк. Він все це натворив. І тепер наш коханий пан чистий ХохлоЗомб.
- Та нє крічітє ві там так. Усьо буде зашібісь. Нужно витащіть яд із рани і тєла. Нужно срочно обмотать єго мерзкімі зєлєнимі бумажками – долларамі. Оні вітянут весь жар із тєла і вернут чувства в пустой котєлок Віл Кула. Только не халявтє – сказано долларамі, значіт долларамі. Не жмітеєсь. Обмотаєте рублямі – пеняйтє не себья, іздохнєт в муках. Вам поЙнятно?
КстатІ, пришлю вам немного мочі великого Путена.
Забрістая вещь, надо признацца – круче, чем у корові Замунь із Вевесової Книзі.
Так вот, после тово, якъ Кул Віл віздововєєт, пускай распілыт  там в Раде.

Епілог.
Початок засідань  У Верховній Зраді. Хор готується співати гімн.
Кул Віл поливає всіх сцяками Путена. Дехто замикає очі від насолоди, на декому горить шкіра. Дехто зображає, що це іно дощик. А Більшість просто тупо вулупляють баньки.
Нарешті починає співати хор:
- Боже царя храни, гордый державный…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Щєпкін Сергій, 03-02-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.6688969135284 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …