Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

храм

© уляна задарма, 13-11-2017
Храм
...храм був прекрасним. Янголи і різноманітні Небожителі на стінах - як годиться - вродливі і печальні, звуки піснеспівів лункі і урочисті... Золото мерехтіло, химерні тіні од вітражів тремтіли... Пахло раєм. І трохи - дорогими парфумами, бо поряд стояла пишна панна на високих підборах. Трішки далі - поважний чоловік в кросівках, бабусечка з фіолетовим благеньким пір'ячком у три волосинки під напівпрозорою хустинкою, а далі - тітка в червоному... Дядько в чорному... Візочок з немовлям... Немовляткова матінка з айфоном... Китаєць-турист з відеокамерою... Літня пара з молитовником... Вусатий велетень з явними ознаками судомних мук агонізуючої совісті... Дівчатка-підлітки з відбитками перших гріховних думок на зіпсованих хіба невеличким пірсінгом душах... Стоп! - скаже хтось набожний і строгий.
- Невже Вас не вчили як поводитися в храмі?!!Думайте про вічне, а не людей розглядайте!
Безумовно, праві... Та вчили-вчили... Але що поробиш? - в пеклі мені палати в будь-якому випадку - то лише питання часу)... Люди ж - як не вельми вдала проекція Господа в матеріальному світі - вони нереально цікаві в усіх своїх проявах. Очей не відвести... Тим паче в одному з найдавніших і найдивніших дійств - в аудієнціях з Богом.
Тільки от холодно тут... Чому так холодно мені тут?
...Цікаво - яка температура в раю твоєму, Господи?
Богослужіння почалося. Поважний і повновидий отець у чорному з золотом знав свою роль - і бездоганно її виконував. Золоті слова вилітали з його тренованого артикуляційного апарату як бульбашки ідеальної форми. Бульбашки ідеальної форми претендували на звання зерен істини, втім... ЦИТЬ! - знову сказав у мені хтось правильний і набожний, склавши долоні - як і годиться - човником.
...дві дівчинки-близнючки - однаковісінькі з вигляду - терпляче чекали. Модні курточки і мереживні колготки на товстих розгодованих ногах... Одна приховала у роті жуйку і намагалася жувати її якомога непомітніше... Друга то виймала, то запихала назад до кишеньки гарнесенького дитячого молитовничка, обліпленого як мухами, наклейками з янголиками... " - Отець Небесний..." - кружляли золоті слова- бульбашки понад вівцями божими... А справді, так схожі на батька... - майнуло в моїй крихітній голові, що ніяк не могла вмістити жодної бульки... Батько близнючок стояв поруч - високий, прикрашений пивним черевцем і поглядав вдоволено на таких нарядних, чемних і вгодованих своїх личинок... Тьху! - донечок... Справді, схожі на двох білотілих личинок... А он і матінка їхня - вслухається в " Смертю смерть подолав..." - така ж ладна і опецькувата. Раз у раз строго поглядала на своїх личинок і длубалася непомітно у нігтиках - гостреньких, схожих на пазурики якоїсь сороконіжки - свіженький гель-лак чомусь в одному місці злущився... От халепа - а воно ж немало коштує!
Раптом... Лелечко... Що це?
...через натовп вірян сунув... Гігантський Жук-Гнойовик... Він непоспіхом котив перед собою добрячу кулю гною... Усі чемно розступалися, більшість діставала з кишень, з-під хітинових панцирів і складок лускатої шкіри,свої невеличкі кульки гною і ліпили до загальної кулі... куля збільшувалася... Ось і дві близнючки-личинки за командою свого вусатого тата приклеїли й свої заздалегідь приготовані шматочки... Лунали піснеспіви... Тільки десь там - високо під банею - до звичних янгольських нот домішувалося якесь похрустування... По шкірі побіг морозець... Холод ставав нестерпним... Богослужіння тривало... Але діялося щось дивне: вродливі і печальні обличчя святих на стінах та іконах чомусь перекосилися від огиди, намальована печальна сяюча жінка у синьому підняла свого малюка якнайвище, усі зображені янголи та голуби скупчилися високо коло вікон... І навіть скульптура з відбитою рукою вцілілою кінцівкою старанно підняла край свого гіпсового вбрання повище...
Панотець - величезний і товстий павук, на черевці якого бовтався і золотів величезний хрест, симетрично підіймав чотири з восьми волохатих лапок догори... " Прийдіть, поклонімося..." - тягнув він і крихітні сороконіжки припадали коло решти його лапок... а він снував павутину, накидаючи довгі липкі нитки на лупаті голови, що тремтіли вусиками і мандибулами
...холод і страх розливався десь з-під ребер по всіх куточках...
Храм кишів велетенськими комахами - шарудів, потріскував... Вони клацали, звивалися, діставали і ховали крильця...
..." помилуй, Господи" - тягнув Павук-Хрестовик, одним з шести очей оцінюючи велику купу гною, яку й далі катав по храму Жук-Гнойовик - наліпивши на неї табличку " На благі діла"
...У віконця храму заглянуло сонце. І десь там - у сяєві віконної рами -раптом промайнуло чиєсь гігантське прекрасне обличчя. На обличчі була захисна маска.
Господь ще раз глянув крізь збільшуване скло у отвір.
- Кумедні які...
торкнувся ледь теплого обігрівача, похитав головою. Зняв маску. Вимкнув світло. І вийшов з лабораторії.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Елен Тен , 15-11-2017

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 14-11-2017

[ Без назви ]

© Avtor, 14-11-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70134615898132 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …