Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Гра

© максим, 06-09-2017
На мертвій планеті Альфа, що померла ще мільйони років, існує бункер де схований головний комп'ютер  вже не існуючої компанії "Галактікс".  Компаніі що викликав катаклізм, який змусив наш вид покинути її, та жити у іншій мезо-галактиці. Та це ще і компанія мого роду і я змушений був сюди потрапити. Тому мабуть космічний квадроцикл і несе мене по цій безмежній, пустельній площині, а три сонця вказують мені напрямок.
Імпульсний квадроцикл хоча і був стареньким, все ж працював справно, до того ж, практичні всі кошти, що мандрівник успадкував та виручив з продажу своєї частки станції "Надія", він вклав у корабель з промовистою назвою "Блискучий". "Блискучий" був один з двох існуючих кораблів типу " часового переміщення", хоча інший з кораблів з назвою "Мрія", був не кораблем а станцією, що вивезла  7000000 мешканців з цієї планети, і доставила їх до "Надії". "Мрія" було не єдиною станцією такого типу, але вона була найбільшою і єдиною у своєму роді. Тому її і вирішили залишити та не розбирати, як інші станції, на усякий випадок. "Блискучий" же був маленьким кораблем, єкіпаж міг вмістити не більше десяти чоловік, взагалі це була одна з рятувальних шлюпок, що знаходилася на одній із станцій. Всі інші шлюпки також були разібрані  для кращого функціонування "Надії". Лише "Блискучий" лишили для музею "Покинутої батьківщини", з відки його і було поцуплено. Мандрівник зупинився, подивився на рій кам'яних птахів, що летіли утворюючи вихор що піднімав з поверхні померлої планети пил, для того щоб пропустити їх через свої крила. Хоча кам'яні птахи не так сильно цікавили мандрівника, як з'являючийся  природний супутник цієї планети. Супутник попереджав, що скоро промені всіх трьох сонць сховає горизонт, і з'явиться темрява, що призведе до падіння температури до 200*с. Хоча і це було не головніше, бо мандрівник був одягнений у костюм " космічного лицаря", що мав у складі аєрогель, який тримав температуру у деапазоні -212*с до +500*с, найбільше його лякала кривава веселка, що була навколо супутника. Це свідчило лише про те, що темрява принесе із собою зливу, а колір вказував що буде вона отруйною, і навіть костюм тут не зарадить, та присутність кам'яних птахів все ж свідчила, що до зливи залишалося ще декілька годин.
Мандрівник дістав з рюкзака блокнот, перетягнутий шкірою самої рідкої тварини колись живої планети. Відкрив його майже в кінці, потім ввів значення, що значилися у ньому у нарукавну компьютерну систему костюму, усі костюми " космічних лицарів" мали такі системи, що автоматично виводили інформацію до шолому, який був нашпигований різноманітним начинням, та робився індивідуально для кожного лицаря, як за оснащенням,  так і за формою виконання. Тому  двох однакових шоломів не існувало і за виглядом шолому можна було на 100% дізнатися кому він належить. Цей, наприклад, належав великому Ланцелоту, і як і корабель, був поцуплений з музею.
  Мандрівник перекинув ногу через седіння, хоча і робив це машинально, бо концентрувалася він в цей час на своїх думках:
-" Яке безглуздя, чому я пішов на це? Можливо це лише казки? А навіть якщо це і правда, пройшли мільйони років. Чому я раніше про це не подумав? Я ж вивчав, що кораблі "часового переміщення" пересуваються зі швидкістю часу, тому час на кораблі зупиняється, а навкруги проходять тисячі або мільйони років. До "Надії" звідси точно декілька міліонів світових років. Чим я тільки думав? Хоча, має бути якись вихід, якесь рішення." Дивлячись на блокнот, він почав перегортати сторінки, потім зупинився і почав водити пальцем. На сторінці було написано:
"Виходи безпеки:
У бункері є декілька виходу безпеки
1. Запасний вихід на випадок не функціонування головного, пів милі від головного.
Внизу  маленька мапа  та координати
2. Вихід на випадок затоплення. Вихід знаходиться за п'ятнадцять миль від бункеру і розташований на вершині однієї з найвищих гір.
Внизу  маленька мапа та координати"
Мандрівник ввів вказані числа у нарукавний комп'ютер, екран у шоломі замерехтів та показав напрямок. Мандрівник не дуже зрадів, бо рухатися треба було на багряне сяйво.
-" А може повернутися на корабель і продовжити пошук вже завтра"- пронеслося у нього у голові-" Хоча 15 миль це хвилин десять у один бік. Мабуть ризикну!" Думаючи про це, мандрівник і не відчув, що вже іде у напрямку вказаному у блокноті. Опинившись на місці, мандрівник був збентежений, практично так само як і 15 миль тому.
Хоча місце і було точним, та час не пожалів навіть колись величний гірський масив з найвищою горою під назвою "Олімп". Мандрівник зліз з квадрациклу та почав почав оглядати місцевість. Ось зовсім неподалік виднілися груда каміння, що після удару ногою розлетілася навкруги, входу у бункер тут не було. Мандрівник пішов далі, слідуюча купа виявилася мінімум в тричі більшою. На нарукавному комп'ютері була вибрана функція "костюм", далі за списком " руки", позначка показувала максимум. Після чого костюм видав глухий механічний звук, а на екрані шолома з'явився напис :"До бою готовий". Мандрівник прицілився і, що сили вдарив, да так що купа каміння розлетілося навдрузки. На екрані з'явився напис "Удар було збільшено у 537 рази". Це був феноменальний показник, бо середнє значення рівнялося 350, мабуть ентузіазм так збільшив силу удару. Хоча це не мало великого значення, бо і тут нічого не виявилося, подивившись ще раз на каміння він рушив далі. Ідучі, мандрівник вдивлявся у червоно-чорну зливу, що збільшилася у десятеро за хвилин п'ятнадцять. Поглядаючи за явищем, що бачив у перше в житті, він і не помітив як підійшов до наступної гори складеного каміння. Азарт був ще присутній, тому на нарукавному комп'ютері цього разу було вибрано у меню позначку "Ноги", після чого послідував удар. Цього разу на екрані висвітилося: "Удар збільшено у 271 раз". Мандрівник збентежився, його зацікавив факт не слабкої сили удару, хоча той був досі достатнім, а те що каміння не розлетілося, а оголився лише один край. Він переключив у меню на "Руки" і почав ритмічно бити. Через хвилину, з'явилося частина екран входу з надміцного пластику. Вже розгрібаючи, мандрівник виявив цілий пункт з екраном на 13 символів. Подивившись у блокнот, він вів :GOOD". Але знову нічого не трапилося, та це тільки здавалося. На глибині 19270 метрів включився ліфт та почався рух до верху, а програма, що призвела до руйнування планети та великого переселення ельфійців, отримала по нейроній митці повідомлення, що один з входів активовано. Програма подивилася на камеру зі входу, і весь бункер наповнився словом: "Живиииий".

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

ой-ой-ой,

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Валерій Хмельницький, 13-09-2017

[ Без назви ]

© Олександр, 06-09-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1696701049805 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …