Різко відкриваю двері, стара підлога скрипить під рухами моїх ніг, виходжу на дерев'яну терасу, вдихаючи на повні груди прохолодне повітря, яке обпікає мої легені. Так добре, що в мене є цигарка. Сідаю на переплетене крісло, опираючись спиною на такі ж дерев'яні перила і кладу ноги на лавку напроти. Все навкруги дерев'яне: двері, вікна, підлога, перила, лавка і стеля. Ба, хата дерев'яна, що ж тут ще пояснювати. На лавках і частково під ногами старі гуцульські кольорові, з переважаючим червоним і жовтим, килими. Це місце, трохи віддалене від цивілізації серед лісу, я б сказала, сакральне місце, наповнене гуцульським неприборканим духом. Мені ж здається, цей дух всюди, тому хата дика: кожна балка дихає скаженістю і неприборканістю. Чи це якось впливає на її гостей?
Беручи цигарку між пальці, я уважно підпалюю її запалкою. У ці секунди я чую звук такого ж дикого вогню і чітко бачу як він запалює табак і папір- це, початок декілька хвилинного взаємо знищувального танцю, який закінчиться смертю у вигляді попелу для обох.
Цікаво, що я давно сказала собі, що алкоголь і цигарки - це лише слабкість, яка не дозволяє пережити біль, але зараз нічого не могло бути доречнішим. Мені потрібно це тут і зараз, серед цієї первобутньої атмосфери.
Я вдихаю дим, опираючись на перила і дивлюсь вдалечінь. Дивно, але сьогодні, я чую мікро звуки навкруги і всередині. Я чітко відчуваю дим всередині себе, як я вдихаю його через горло і як плавно він опускається.
Гори навпроти кивають мені. Не сумнівайся, це ж так і є! Природа розуміє без слів, набагато краще ніж людина. На небі хмари затулили зірки. Вони ревнують і не хочуть, щоб ті, своїм блиском та яскравістю фліртували зі мною, лише незалежний місяць плаває, і час від часу виринає, щоб кокетливо підтримати мене.
На вулиці тихо, хоча з хати чути пісні під гітару і співи моїх випивших майже однодумців. Ще декілька днів тому я була впевнена, що це ідеальна компанія, яка не засуджує і сприймає все таким, як є. Зрадливо закінчилось не лише це відчуття, але й цигарка, а дим продовжує безсоромно заворожувати, кружляючи навкруги мене і огортати мене собою. Вдихаю і затримую його в собі. Навіть вбиваючи себе, треба насолоджуватися. Свого роду - медитація, ідеальна картина ж! Радість в кожному морганні ока. Знову скрип підлоги, і відкрились двері. Ну звичайно, я ж не сама тут. Виходить він...моментний збій серцевого ритму і подиху. Можливо, побачивши мене, розвернеться і піде. Ні, він впевнено заходить на терасу-балкон і сідає навпроти мене, мовчки і з викликом дивлячись мені в очі. Все, що він робить, він робить впевнено. Це чоловік, якого я поставила на п'єдестал і довго викохувала у собі відчуття захоплення. Починається розмова, ненапружена, наче. Моє захоплення не здавлює мене і я зовсім не хвилююсь, як виглядаю перед ним і ще менш важливо мені чи ці емоції взаємні. Хай в нього буде своє сприйняття мене такої, як я є. Хай він сам.. А він може. Він як удав, а я як кролик. Я ж стільки маю думок, я ж така глибока, я ж така одна-єдина-неповторна! А з ним я нічого сказати не можу. Я відчуваю, що він риє щось зсередини мене, виколупує і дістає куски плоті в крові, а потім єхидно сміючись, пробує на смак і, як справжній гурман, не гидує забрудненими руками, аналізує кожну краплину і волокно, без запитань розуміючи, що за чим і що з чим.
Я глибоко дихаю, віддаючись розмові й аналізу себе: чинити опір немає сенсу. Скрип підлоги, відкриваються двері. Заглядає дівчина, побачивши мене хоче вертатись
назад, але замітивши його, крокує і сідає поруч на лавку. Вона одягнена в ще легшу кофтину, ніж я. Хм...розмова все більше зав’язується і переростає в "томний разгавор" ні про що конкретно. Якось дотично я сказала про свої і його Балкани, які, він думав, мали стати нашими. У якісь момент відчуваю, що йому дуже потрібні обійми, і мої королівські замашки дуже чітко формують запит дівчині - хай вона його обійме! А вона тільки того і чекаючи, беззаперечно так і робить. Від такої виходки, у його очах спалахує здивування і легке осудження, а я сиджу і тащусь від картини - дурачка і мій, опущений з п'єдесталу герой.
У якісь момент, розмова розділяється на наш двозначний діалог і монотонний монолог дівчини. Він знімає двосторонню красиву плащовку кежуал із слонами і накидає на мої не тендітні плечі, коли я висловлюю своє захоплення масажем ніг. Його очі горять, і як шкода, що я не вмію їх читати. Сідаючи назад на лавку, обнімаючи дівчину, він бере мою ногу, ліву чи праву, і стягує бірюзову шкарпетку конверс і проводить рукою по моїх пальцях та ступенях, перевіряючи чи я лоскочусь. А я дуже спокійно, легко усміхаючись, продовжую обговорювати з дівчиною тему лоскотання, вона ділиться своїм досвідом, щиро вірячи, що мене хоч трохи це шкребе. У той час, він ніжно масажує кожну фалангу моїх пальців і стопу, час від часу інтенсивніше натискаючи на певні точки. Це приємно, але не збуджуюче. Розмова з дівчиною тече, одна його рука обнімає її, а інша гладить себе моєю холодною ногою у своїх теплих руках, проводячи від грудей вниз. Він піднімає мою ногу до щетинистого лиця і губ. Здається, йому подобається відчувати мою ногу на собі, він повністю облизує кожний мій міліметр, покусуючи і не спускаючи очей з мене, а мені подобається спиратись на нього. Він не соромиться відкрито розглядати мене, вдихати мій запах і насолоджуватись ним, усім своїм виглядом він показує задоволення.
Виклик і насолода в його очах. Спокій і рівновага в мені. У голові на повторі прокручується одна з улюблених ліричних пісень Touch&Go- Straight To Number One. Це відчуття емоційної насолоди накриває мене з головою, таке враження, що я стаю безм’язою дівчинкою у його сильних руках, а він моїм беззаперечним ментором – покровителем, який розкриє мені ж мене.
На цій дерев’яній терасі серед вимагаючого більше лісу, він і я злились як вогонь і цигарка на декілька хвилин, не помічаючи ані розмови збоку сидячої дівчини, яка обнімала і тулилась до нього, ні співів під гітару на задньому фоні, навіть підглядаючого з-за гори місяця, містичної хати, і дзюркочучого потічка...
... Заходжу в кімнату і бачу його з двома іншими дівчатами - одній спокусливо шепче щось на вухо, а іншу злегка обнімає за талію...все на своїх місцях
