Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2455
Творів: 43982
Рецензій: 85721

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

LUCY

© Ніка Той, 17-07-2017
Вона висунула шухляду столу, знайшла там записник. Швидко кинула в сумку і далі ретельно знищувала сліди свого перебування…  

Нотатки записника.
    "Її поява розділила мою буденність на колись спокійне життя  і безглузде нестерпне чекання її. Вона, як вампір, випила всю мою сутність, як наркотик, зруйнувала свідомість і змінила усталене життя на одержиму залежність від неї,  її божевільних видумок і  любові.  Того ранку, як завше, сидів за барною стійкою в тихій кав”ярні, повністю занурився у читання ранкової преси й смакував каву. Хтось намагався вмоститись за сусідній стілець. От чорт, кому ж це місця мало. Мимоволі відчув легенький доторк чиєїсь руки й у вуха нахабно влізли слова: «Вибачте, ненароком зачепила…» Ці звичні слова, сказані тремтливими нотками, переколотили увесь настрій і чомусь від цього прохолодного доторку розряд  енергії струсонув кожну клітину тіла... Хто ж ця нахаба. Поруч на стільці вмостилась жінка. Я зразу зрозумів – не дівча, не молода панянка, а зріла жінка. І річ зовсім не у зовнішності, вона виглядала юною, бездоганною. Та погляд її очей, впевнена манера підступно видавали  зрілість, самодостатність. Жінка, яка добре знала свою ціну… Хіба колись зрозумію істину:  ми вибираємо чи нас вибирають, не знаю. «Ну що ви, облиште, це пусте. Ви не завдали прикрощів, за які треба вибачатись» - так впевнено-зверхньо відповів. Вона замовила каву. Чомусь вже не цікавили новини в газетах і я споглядав, як вона тримала горня у своїх довгих пальцях, як пригублювала напій, що залишав на її устах оксамитовий слід. Очі світились потаємним блиском, вона пила каву, занурена у свої думки. Тепер я дивися й оцінював її як чоловік: струнка статура, русяве волосся, блакитні бездонні очі, несміла посмішка застигла на тонких губах. Чомусь захотілося взнати її думки. Просто сидів і  милувався нею… «І що нового сьогодні сталося у світі?» - вона кивнула на шпальти газет. «Богу дякувати, місяць не впав на землю, а все інше в нашій країні,як завше,  суцільне лайно» Вона засміялась дитячим сміхом. Він магічними тенетами обплутав мене – я теж засміявся. І все, легко проковтнув наживку, а гачок тепер надовго застряг у серці… «Я - Люсі» - вона весело глянула мені у вічі і подала тонку руку. Торкнувся долонею її пальців: «Марек». І знову електричний розряд пробіг тілом…
Ми довго розмовляли, жартували, замовили ще кави. Всі ранкові клопоти і справи враз стали  неважливими, та й до біса їх. Ми вийшли з кав"ярні. Я нахабно взяв її під лікоть, зазирнув у її очі-озера і впевнено прохав: «Ходімо до   мене… » Вона глянула на мене дивним поглядом і не сказала нічого. Мовчки пішла зі мною…
Я лежав у ліжку і дивився, як вона вишукано одягає свою білизну, таку невагому і спокусливу . Милувався нею, її легкими, природними рухами. Задоволено посміхався, мов той ситий лев…
- Мені вже пора.
- Побудь ще трішки. Ти ж казала,що вільна до 15 год.
- Зараз 14-20. Я спізнюся.
- Ми зустрінемось завтра?
- Ні, завтра не зможу. Ми будемо зустрічатись тільки в ті дні і години, які я визначу. Зараз напишу, коли приходитиму…
- Не зрозумів.
- Або ти приймаєш такі умови, або ми більше ніколи не зустрінемось.
- Залиш свій номер мобільного, щоб я подзвонив.
- Ні. Ще одна умова: ти не шукаєш мене і не дзвониш. Ти маєш визначитись, що ти хочеш…
Досі вона була така ніжна, ефірна, пристрасна, і тут враз оцей владний жорсткий голос. Авжеж  я вибрав її, згодився на всі її умови. Лиш би вона приходила...."

Вона гортала сторінки записника, читала. Деякі сторінки перечитувала двічі. Але ні про що вже не шкодувала…

Нотатки записника.
"Тепер вона часто приходила до мене. Тільки переступала поріг моєї квартири і життя набувало  зовсім іншого змісту. Ніжна, пристрасна, таємнича. Ці декілька годин вона повністю належала мені, обдаровувала  ніжністю й ласками. Чомусь із нею мені було легко і затишно, феєрично і ненаситно . Вдихав пахощі її шкіри, цілував тонкі руки, пестив пружні сідниці, і знову бажав її. Вже стільки часу минуло з нашої першої зустрічі,та я й досі не знаю, хто вона й чим живе. Тільки ім”я, як маленький всесвіт у моїх обіймах. Він існував окремо від усього звичного …."

Нотатки записника.
"Ці зустрічі  завжди такі різні. Бувало, мало не на порозі без жодного слова вітань пристрасно цілувала, а я ніс  її,ніжно-палку, в ліжко. Сам розщібав ґудзики її блузки, цілував оголене плече. Стягував панчохи з її струнких ніг, пестив , цілував спокусливі стегна, ямочку живота. І нагородою були її розширені зіниці, тихий стогін від насолоди.  Іноді ми й не прагнули стрибнути в ліжко. Готували разом вечерю, жартували і збиткувались один над одним, потім при свічках вечеряли, пили вино, про щось гаряче сперечалися. Вона раділа моїм успіхам, хвилювалась через мій неспокій і нічого не розповідала про себе. Я не розпитував, щоб не сполохати це  пташеня… Іноді ми просто лежали в ліжку, міцно пригорнувшись, і дивилися новий фільм. І тільки скупі часові обмеження виїдали мені мозок…
Злітали дні, тижні. Та мені не набридало. Незвично, та правдиво. Навпаки, прагнув бути з нею якомога більше часу. Мені вже бракувало вночі її теплого тіла і палких обіймів, зранку в ковтках кави смакував її уста, а ввечері під час зустрічей з друзями мріяв, що випадково зустріну її…  "

Авто вирвалося з гамірного міста. Вона знала куди їде.Записник непотребом потонув в її сумці…

Нотатки записника.
"Сьогодні вона прийшла  така усміхнена, піднесена. Жадібно поцілувала уста, притулилася до мене теплим тілом: «Скучила страшенно»  В очах блиск і бажання. Схопив її в обійми і не стримував почуттів… Вона пригорнулася до мене, стомлена солодкою втіхою, ніжно цілувала плече. І вперше я порушив умови: «Я хочу знати, чому ти ховаєш своє життя. Розкажи, я зможу  зрозуміти й прийняти.  Я хочу знати більше про тебе й бути з тобою без обмежень. Звичайно, якщо ти теж цього прагнеш. Тобі ж добре зі мною, признайся »  Вона далі пестила мене й прошепотіла: «Ще не час…» Потім швидко одяглась, як завше, поцілувала при прощанні і пішла…"

Нотатки записника.
"Сьогодні  вона не прийшла. Марно прочекав її майже цілий день. Завалив роботу. Мобільний розривався від дзвінків. Я в хвилині ненависті до всього тепер вже неважливого жбурнув ним об підлогу. Нічого не варті уламки. Вона й так мені ніколи не дзвонила. Настала тиша, зловісна, вбивча. Вона не прийшла…"

Нотатки записника.                                                                                          
"Вчора ввечері напився до безтями, а біс з усім цим… "

Нотатки записника.                                                                                                          
"Вона більше не приходила. Спочатку в мене виникла шалена думка її шукати. Та потім відмовився від такої ідеї. Для чого це все, вона ж не хоче мене бачити. До біса всі ніжності, і її -  теж  до біса. Зосередився на роботі. І так день за днем колесо життя закрутило в шаленості обертів. Тільки вдома було важко. Все нагадувало її. Пив каву і чувся її дзвінкий сміх, дивився у  дзеркало і ввижалось, що вона стоїть поруч і підправляє зачіску, вночі спітнілим прокидався від божевільних снів, в яких вона жадібно цілувала, пестила мене… Та час змінює все, стирає, мов гумка, всі колишні емоції, накладає нові нашарування на свідомість…"

Нотатки записника.
"Я  зустрів її !!! Випадково!!! Захотів прогулятись парком після важкої наради. Неквапно йшов  алеєю. Раптом мозок виділив із гамірного шуму такий рідний сміх, її дзвінкий сміх. Ноги самі несли мене. Вона сміялася й колисалась  на гойдалці з двома дрібними дівчатками, русявими як вона. Напевно її доньки.  Підійшов: «Привіт». Вона на хвильку розгубилась. Потім зістрибнула з гойдалки, підійшла до мене, вже спокійна і врівноважена: «Я зараз не можу говорити. Прийду завтра о 17 год. Бувай…»  Пішов геть і здалеку долинули слова: «Люба, що він хотів?» І  ніжний незабутий голос відповів: «Нічого. Просто людина розпитувала дорогу…»

Нотатки записника.    
"Сьогодні вона прийде.  Купив чудове вино, її улюблений сир, квітами завалив усі кімнати. Лиш би вона прийшла…"

Вона зупинила авто на узбіччі. Поволі йшла принишклим полем. Врівноважена, зосереджена, елегантна. Високі підбори і коротка сукня ніяк не вписувались в цей сільський пейзаж. А велика сумка на плечі зовсім не пасувала до образу витонченої леді…

Нотатки записника.                                                                                                
"Вона прийшла, так ніби й не було цих довгих тижнів розлуки. Цілувала, обіймала. І в мене зовсім не залишилось ні гніву , ні образ. Все стерла її пристрасть і всепоглинаюча ніжність… Потім лежала в моїх обіймах, пестила прохолодними пальцями, обпікала тіло гарячим подихом. Магічна ніжність…"

Нотатки записника.                                                                                                                  
"І все-таки вийшло, як я й задумав.  Я вистежив її!!! Тільки вона зачинила за собою двері, я швидко одягнувся і стежив за нею з вікна. Потім хутко схопив ключі від авто і мало не вилетів на вулицю.  Їхав непомітно,  стежачи здалеку. Вона пройшла декілька кварталів і сіла в авто. В неї є машина. Тепер  я «шпигунським хвостом» слідував за нею. Вона зупинилась перед ошатним будинком, дістала з багажника важкі пакети, підійнялась сходами нагору… Все, я її вистежив, це її дім. Тепер я знаю, де її шукати, якщо знову зникне…"

Нотатки записника.                                                                                                  
"Мене  магнітом тягне проїхати повз її будинок і хоч би  здалеку побачити її.  Їдучи на роботу чи у справах, руки несвідомо  повертали кермо на цю тиху вуличку. Прагнув її побачити, але й залишитись непоміченим…"
                                                                                                          
Нотатки записника.                                                                                                  
"От чорт, напевно  сьогодні вона  помітила мене! Чорт, чорт, чорт! Як недоумок, розслабився і зупинився неподалік її авто. Вона спускалася сходами зі своїми доньками. Уважно роздивлялась  мій автомобіль. Чорт забирай, може не помітила, не знаю…"

Вона замислено дивилась, як полум”я пожирало записник, сторінку за сторінкою перетворювало на чорні кіптяві клапті. Думала, аналізувала, згадувала, чи все ретельно протерла ганчіркою: «Він заснув і навряд щось відчував. Це все спрацьовує безболісно. Шкода, такий привабливий, чуттєвий. Та в мене не було вибору. Просто інакше не може бути. Ніхто не зіпсує моє життя. Ніхто не змінить встановлені правила. Чому вони всі такі нетерплячі…»  
Машина рвучко вилетіла на дорогу. Вона поверталась у місто. Залишила авто в тихій вуличці. Крізь відчинені вікна кафе побачила привабливого молодого чоловіка, що сидів за стійкою. Вона впевнено зайшла у середину….

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

дуже сподобалося

© George, 21-07-2017

І летять вони до неї,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Валерій Хмельницький, 21-07-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Avtor, 20-07-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 18-07-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.49464106559753 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Кліффорд Сімак «Резервація гоблінів»: Боротьба за знання
Кліффорд Сімак все зріле життя працював у газеті Мінеаполіса: спочатку як журналіст, потім — редактором …
Добірка нових досліджень від сучасних істориків
Видання історичних книг набирає обертів, і тому ми вирішили зробити добірку нових видань з історії України. …
«Людський фактор» Карлґаарда: Книжка про нематеріальні конкурентні переваги
Коли хтось розпочинає стартап, чи обіймає керівну посаду в провідній комерційній організації, неминуче …
Огляд нового роману авторки «Дівчини у потягу»
Затишне містечко, поруч із ним — Затон Утоплениць. Затока, яка протягом століть забирає життя жінок. …