Мама іде на побачення. Сьогодні вона усміхається чи не вперше за багато- багато місяців. І мені від цього радісно. Хочеться заплескати в долоні, підстрибнути і злетіти понад світом, вигукуючи: «Дивіться всі, моя мама щаслива! Щаслива!!!»
Мене назвали Степанком, в честь бабусі. Бабуся Стефа померла торік. Шкода, що вона не бачить, як і моя мама усміхається. Хоча може й бачить. З неба, куди її забрав Бог. І Бог разом із бабусею бачать, як вона іде, як розвіваються її кучері, і як сонце золотить їх.
А мій тато не побачить. Ні, що ви, він не помер. Живий -здоровий, у повному розквіті сил.
Але він далеко звідси. Далеко від мами. І добре, інакше мама не усміхалася б, а сумувала. І плакала б звечора, стискаючи перебитими руками подушку і тулячи її до синця під оком. І, коли тато нарешті втихомириться і засне, нишком не відчиняла б двері квартири. І тихесенько не зачиняла б за собою. Не бігла б на останній трамвай, озираючись. Не тікала б ночувати бо бабусі.
«Добре, що він далеко». Так мама казала, коли я народився. Я і сам знаю, бо народився передчасно з його волі. Того ранку мама розвішувала білизну на балконі. Тато прийшов з чергування п’яним. Хитаючись, насуплений став у дверях кімнати. Але мама, не помітила. Чи вдала, що не помітила. Це його розізлило. Він викрикнув щось образливе і зажадав, щоб мама допомогла йому роздягнутися і загріла борщу. Мама змовчала, зціпивши зуби, продовжувала вішати білизну. За що і поплатилася. Під вигуки «Шо сопеш? Черево важливіше за чоловіка?! Понесла вилупка, щоб об мене ноги витирати?!» від удару на мить заніміла. Тоді поточилася і зігнулася, хапаючись за живіт. На матюки та на мамині стогони із вікон почали визирати сусіди. У двері квартири загрюкали.
То був мій день народження. Сонячний весняний день несподівано увірвався у звиклу темряву і після вимкнення сліпучих лікарняних ламп проявився рідним маминим обличчям. Доторки, запахи, звуки. Як у калейдоскопі . Та невдовзі калейдоскоп дав збій. Я ще не встиг, як слід, насолодитися м’яким теплом грудей та затишком, як день почав темніти. Повітря стало в’язким і важким, і не давало себе вдихнути, перед очима зарябів туман. З обіймів матері мене забрали люди в білих халатах і поклали в дивну пластикову колиску. Пригадую, як на ніс та рот прилаштували прозору штуковину, а в руку встромили голки, від яких тягнулися трубки. Попри біль і незручність, дихати стало легше. і крізь туман я побачив над собою стурбовані обличчя мами та бабусі. Бабуся щось бурмотіла собі під ніс. Мама нічого не говорила, просто дивилася на мене. Незважаючи на синяк та сині кола під очима від недосипання, вона в ту мить була прекрасною. Я хотів тоді їй це сказати, але не встиг.
Тому кажу їй це зараз. Мамо, ти прекрасна! Ти завжди будеш найпрекраснішою і найкращою мамою на світі! Синяк давно зійшов. Кола теж. Нова зачіска тобі дуже личить. Вона весела, як і ти зараз. Добре, що мій тато далеко і тепер не затьмарить твоєї радості. Не прискалить око і не цвикне крізь зуби: «Кажеш моє, не нагуляне? Все одно, рано нам ще дітей плодити. Роби аборт». Не буркне, наминаючи твої гарячі голубці : «Грошей на УЗД і додаткові аналізи не дам, у родичів проси. Треба було мене слухатися. Сама проблем захотіла, сама і викручуйся».
Добре, що він далеко. Він би не зрозумів, що день може не настати. Не побачив, як ти нетлею битимешся до скла моєї колиски, а потім скам’янієш. Як пошерхнуть, здаремніють слова, а в очах оселиться зима.
Добре, що чоловік, якого б я мав називати татом, далеко. Як тобі колись казала бабуся, ноша поваги, жертовності та співчуття – не для нього.
Але не будемо про погане. Сьогодні твій день. І ніхто не посміє його зіпсувати. А дядько Сашко добрий. Я знаю. Він тебе не скривдить. Бо він тебе по-справжньому любить.
І я тебе дуже люблю. Ти знаєш, авжеж. Я любитиму тебе завжди. І радітиму за тебе.
Моя мама іде на побачення. Мамочко, обіймаю тебе, цілую твою усмішку. Будь щасливою. Бо коли ти щаслива, і я щасливий. Ану сплесну я в долоньки, підстрибну, злечу понад світом! Раз два, три…
«Дивіться всі, моя мама щаслива! Щаслива!!!»
Якби ти бачила, мамусю, як мені сьогодні гарно літається понад світом!
