Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43643
Рецензій: 85060

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза міська легенда

Золотий Грошик

© Максим Т, 15-03-2017
Жив собі в невеличкому містечку один Хлопчик. Якось мати відправила його на Пошту - віднести листа. Крокуючи вулицями, Хлопчик помітив у вітрині Банку золоту монету – один грошик. Сонячне проміння вигравало на її гладенькій поверхні, відбиваючи навсібіч цілі зграї сонячних зайчиків. Нічого прекраснішого Хлопчик в житті своєму не бачив. Він зайшов у Банк, вклонився Банкірові та Поліцмейстеру, які тихенько про щось теревенили, та запитав ціну монети. З’ясувалося, що Золотий Грошик коштував цілого скарбу – Хлопчик навіть уявити собі не міг таку силу-силенну грошей!

Хитаючись від горя, він вийшов на вулицю, подивився на Грошик за склом вітрини і несподівано вирішив будь-що заволодіти монетою. Він стояв і дивився на крихітне золоте кружальце, коли з Банку раптом визирнув Поліцмейстер. Він насварив Хлопчика пальцем і промовив суворо, вагомо та дуже переконливо:
- Дивись мені! Навіть не мрій вкрасти Золотий Грошик. Заволодіти ним можна, тільки чесно придбавши за повну ціну!

І відтоді Хлопчик самозречно й дбайливо відкладав кожну копійчину, яку заробляв, знаходив або отримував у подарунок. Він не купував ані іграшок, ані солодощів, ані книжок, не витрачав і шеляга на забавки й розваги. Всіх своїх рідних і знайомих він просив не дарувати йому нічого, крім грошей або того самого Золотого Грошика. Звісно, Грошика дитині не подарували, адже ціна монети була захмарна. Та й загалом ніхто серйозно не поставився до хлопчачого захоплення – усі лише сміялися та кепкували.

Хлопчик щодня ходив до Банку помилуватися на монетку, і щоразу зустрічав там Поліцмейстера. Той сварив дитину пальцем і повторював суворо, вагомо та дуже переконливо:
- Дивись мені!.. Навіть не мрій... тільки за повну ціну!

Хлопчик ріс, і ціни також росли, зростала й вартість Грошика. І що ближче підбиралася зібрана Хлопчиком сума до ціни, колись оголошеної Банкіром, тим далі ця сума опинялася від нової ціни монети!

Хлопчик вже був не хлопчик, а дорослий чоловік, та бажання заволодіти Грошиком не минало та що не день, то міцнішало й гартувалося. Заради цієї мрії Хлопчик відмовлявся від усього: не мав ані жінки, ані дітей, ані друзів, ані собаки чи кота, а з одежини та майна було в нього лише найнеобхідніше, та й те - старе-старезне, латане-перелатане. Він, до речі, вже заощадив величезні гроші, цілий статок: таких грошей і Хлопчику, і ще багато кому вистачило б на ціле життя! – Однак ціна Золотого Грошика все одно лишалася такою ж недосяжною, як колись давно, коли Хлопчик ще був дитям і не мав взагалі нічого.

Вдень Золотий Грошик панував у думках Хлопчика, а вночі – у його снах. Час минав, роки пролітали, мов тижні, та ціна Грошика зростала навіть швидше. Хлопчик вдавався до авантюр, ризикував життям і здоров’ям, аби тільки не грішми. Він випробував на собі нові їжу та ліки, побутові прилади та косметику; це приносило певні кошти, однак здоров’я своє Хлопчик зруйнував, а витрачати гроші на лікування відмовлявся. Аби придбати Золотого Грошика, йому ще чимало треба було накопичити.

Вичерпавши всі відомі йому способи заробляння та примноження грошей та не досягши мети, Хлопчик вдався до останнього відчайдушного кроку. Він вирішив закласти або продати дияволу свою душу, адже більше не мав нічого (крім, зрозуміло, ретельно схованої купи грошей). Поміркувавши, де шукати диявола та навіть несміливо його погукавши, Хлопчик звернувся до Священика: той напевно знав про диявола все.

Священик вислухав Хлопчика та сказав отаке:
- Ні, чоловіче, нічого з цього не вийде. Ти не знайдеш тепер диявола та не вторгуєш йому душу, тому що колись давно та вже його зустрів і душу йому продав.

- Що?! Як?! – заволав Хлопчик. – А що ж я виторгував за ту душу? Я понад усе бажаю володіти Золотим Грошиком! А в мене – ані Грошика, ані грошей його придбати, ані душі запродати дияволу?!

- Диявол дав тобі дещо інше, - він дав тобі сенс життя. І ти не маєш жодних сумнівів або заперечень щодо цього сенсу, адже готовий душу запродати дияволу, аби заволодіти Золотим Грошиком, - відповів Священик.

- Нащо мені сенс життя, коли не маю Грошика? Брехня це все, панотче, не існує ніякого диявола! І Бога також не існує! – вигукнув Хлопчик та пішов геть від Священика.

І він знову заощаджував, підбирав монетки на вулицях і площах, випробовував нові ліки та вигулював чужих собак. Вже старий, немічний, геть хворий, він ледь рухався, і тому всі ці вправи були для нього надмірним зусиллям. Якби не мрія заволодіти пор все та бодай що Грошиком – він би давно помер, тому що до життя його більш ніщо не прив’язувало.

Коли Хлопчик чи не остаточно втратив будь-яку надію, йому несподівано пощастило. Він знайшов на вулиці чийсь загублений гаманець, а в тому гаманці виявилося саме стільки грошей, скільки забракло на придбання Золотого Грошика. Хлопчик навантажив у візок усі свої заощадження, додав гроші з гаманця, пришкандибав до Банку та купив омріяну монету. Він за все своє життя не був таким щасливим! - власне, щастя він не відав ніколи, оце лише тепер.

Однак після купівлі Грошика в Хлопчика зовсім не лишилося грошей на життя, а саме лише відчуття голоду та спраги не могло змусити його виконувати бодай якусь роботу, аби прогодуватися. Та й нащо, навіщо? – адже тепер в нього є Золотий Грошик! І він покинув усі справи та присвятив свій час щасливому й радісному володінню Золотим Грошиком.

Однак радість і щастя несподівано швидко згасли й поблякли, а голод, навпаки, виявився навіть вимогливішим за колишнє бажання володіти монетою – просто невблаганним був голод! І Хлопчик, згнітивши серце, повернувся до Банку, аби продати Грошик; однак ані в Банку, ані в цілому містечку не виявилося достатньо грошей: старовинна рідкісна монетка з щирого золота мала незбагненну вартість, яка зростала щогодини!

Хлопчик у відчаї почвалав на міський ринок і спробував придбати собі щось попоїсти. Однак торгівці приймали Золотий Грошик за номіналом, тобто як 1 мідний гріш, а за такі гроші тепер не можна було купити навіть шматка хліба: ціни зросли, гроші подешевшали, що поробиш, інфляція! Купувати ж Грошик бажаючих взагалі не знайшлося: а що як монета фальшива?

Знесилений, Хлопчик сів під якимось будинком, стискаючи в кулаку свій Грошик, і притулився худорлявою спиною до стіни. Він вже навіть не пам’ятав, де знаходився, куди прямував, хто був і що робив. Він відчував лише безмежну втому та одне нездоланне бажання: відпочити. І він ліг просто неба на тротуар, підтягнув ноги до запалого живота, сховав кулак із монетою на грудях і заснув. Так його й знайшли вранці на тротуарі, з затиснутим у холодному кулаку Золотим Грошиком. Він був мертвий.

Хлопчика поховали на місцевому цвинтарі коштом міста. Спадкоємців у небіжчика не виявилося, а місто витратилося на його поховання, тому Скарбник вилучив Золотий Грошик в дохід міської казни. Скарбник віддав монету Поліцмейстеру, а той відніс її до Банку. Банкір урочисто прийняв та з надзвичайною обережністю поклав Золотий Грошик на те саме місце в вітрині, де багато років тому Хлопчик вперше його побачив.

Банкір із Поліцмейстером помилувалися на Золотий Грошик, і Банкір сказав Поліцмейстеру:
- Нічого, обов’язково знайдеться той, хто захоче його купити. Завжди знаходиться.

Поліцмейстер схвально кивнув і поважно вимовив:
- Ніколи такого не було, щоб не знайшовся!

А Золотий Грошик лежав собі в вітрині, і сонячне проміння вигравало на його гладенькій поверхні, відбиваючи навсібіч цілі зграї сонячних зайчиків. Він був прекрасний. Аж раптом біля вітрини зупинився якийсь хлопчина та з захватом почав роздивлятися монетку. Тоді він зник, і за мить дзвоник над вхідними дверима Банку несміливо теленькнув.

Банкір і Поліцмейстер із розумінням перезирнулися.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

хоч .тема і не нова, але тема вічна).

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Яна Устимко, 20-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Зінь, 19-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 17-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 16-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 16-03-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 15-03-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.39949798583984 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …
Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …