Кубик-Рубік дрижить від якогось тупоту. Різнокольорові плиточки починають змінювати положення. Виходить багатокольорова хаотична маса. Квадратики рухаються так швидко, що око не може вловити їхнього точного місцезнаходження і, врешті-решт, отримує розпливчасте зображення.
Кубик-Рубік стрибає. Точніше – підстрибує. Його м’язи напружуються до максимуму. Уже проглядають кров'яні плямки капілярних виливів місця найінтенсивнішої роботи мускулів. Кубик-Рубік переходить в інший вимір.
Скоро він полетить. Ось-ось. Іще трішки, і – назавжди відірветься від землі. Ґрунт більше не відчуватиме коливань, створюваних його стрибками. На жаль. І що є природнім – сумуватиме.
Ось. Скоро.
До нього прийде нова енергія. Земля віддасть її йому.
Стало легко. Політ розпочався. Він летить у далечінь, хитаючись від незвички. Досі ще залишається рефлекс стрибуна. Тому й хитає, бо надто довго Кубик-Рубік тільки стрибав. Кольорові плиточки відпочивають від шаленого перенапруження.
Кубик-Рубік стабілізується. Піднімається вище, набирає швидкості. Він уже відчуває себе так, ніби літав із дитинства.
Центральні плиточки усіх граней раптом затремтіли – Кубик-Рубік думає, ...або мріє.
Про що мріє Кубик-Рубік, відомо лише йому.
У нього ніколи не було компанії, він не знає, як товаришувати.
Коли отримуєш свободу, як Кубик-Рубік, слід замислитись, чи здатен ти знову стати рабом. Бо, тільки-но звільнившись, будь-хто одразу починає закріпачуватись. Звичайно, лише не тоді, коли цей будь-хто має надвисоку силу волі і здатен існувати винятково одиноким.
Кубик-Рубік не бажає бути самотнім. Тому вже починає шукати шляхи до майбутнього поневолення.
Внизу видніються слони, жирафи, час від часу водойми. Але річки не вгодовані – не повні, а озера – то озеренята. Число тварин не співвідноситься до об'єму води у джерелах.
Кубик-Рубік стомився.
Справа пішла до завершення: коли Кубик-Рубік сяде, воля зникне. Не дарма земля невтомно повторювала про якийсь нескінченний політ.
Кубик-Рубік нарешті зрозумів – перед ним вибір: або вічний політ, який уже для нього стає пеклом через втому, або нове рабство землі. Що краще – пекло чи неволя?
Коричневий квадратик відпав і розбився. Кубик-Рубік втрачає енергію. Треба швидше думати, позаяк від свободи, виявляється, можна й померти.
…Ніби від неволі не можна – все можна.
Все-таки він приземлився.
У нього при собі немає води, а тварини хочуть пити, тож не чіпають Кубика-Рубіка. Він собі й ховається у малюсінькій калюжці.
Час від часу через нього перестрибують леви з левицями, його облизують зебри.
Це не хвилює Кубика-Рубіка – йому подобається. Все тепер більш-менш влаштоване.
