Як же змінює і вивітрює все час. Точить каміння і сушить річки, міняє обриси морів і гір. Вбиває слова, а іншим змінює значення, щоб зрештою підмінивши сутність, все одно вбити. І мова змінюється,і люди змінюються. От що раніше значило слово «трахнути», за словником якогось там Даля, а що стало значити у мої лихі 90-ті роки. А що значить зараз? Майже вийшло з вжитку.
Я обережно вийшла на вулицю. Одяг мій вирізнявся лиш тим, що був гарніший, ніж у сірої більшості, дякувати мамі за гарний смак і можливість та бажання купувати мені одяг, ліки, їжу. Дякувати мамі, що вона знайшла в собі сили не скотитись на дно цього життя і віднайшла десь глибоко в собі любов до мене. Я вірю, що кожній матері вкладається у комплекті з дитиною, любов до цієї дитини. Тільки в одних ця любов присипана різним мотлохом і її треба віднайти. Видно мотлоху у деяких достатньо.
Я йшла і поруч зі мною по місту йшла рання осінь. Осінь без жовтого листя і дощу, без передчуття бабиного літа і прийдешнього за ним холоду, без бажання зігрітися в кав’ярні і слухати розбите піано, що випльовує джаз. Це була осінь вереснева, Вересень-негоціант оцінююче вдивляється у туманну далечінь, в забудованому центрі міста йому бракує перспективи, а от на околицях, біля ставків, йому саме місце. Ми тихо йшли і будували плани. Може піти знову вчитися, тільки в іншому місті і по-справжньому – старанно. Може зібрати до купи знання із незакінченого вищого, прочитаного і природою даного та знайти роботу. А може і те, і інше. Може спробувати стати маминою донечкою і мамою своїм синам. А може і те, і інше. Може мандрувати з міста до міста і десь зустріти нову любов і дружбу. А може те, а може інше.
По стежині до СНІД – центру брели мої брати і сестри, я відчувала їх якимось звірячим нюхом, і деякі з них відчували мене. Неінфіковані особини чоловічої статі поглядали на мене з цікавістю, моя хвороблива витонченість у купі з дорогим одягом робили мене схожою на модель з журналів. Моделей тепер до речі прагнуть приблизити до народу, бо ця космічна віддаленість ідеалів, заважає видавцям збільшувати тиражі своїх друкованих носіїв. Читала я ті журнали, поки лежала в стаціонарі.
Я внутрішньо посміхалась, як же мені подобається їх увага, це не змінити. Я - самиця приречена на пошук задоволення, лиш тільки організм підлікувався, свідомість поправилась і я вже бажаю базової насолоди. Тільки тепер це має бути безпечний секс.
Було незручно і зовсім не було бажання сідати в маршрутку чи викликати таксі, хотілось якнайдовше бути незалежною від чужої волі. Йти своїми ногами, думати своїми думками, посміхатись своїм жартам. Добре , що мало людей нині мало такої ж думки як і я. Робітники вже працюють свою першу ранкову зміну, ті хто вийшов з нічної вже куняють хто де: в маршрутці, біля брудного скла; в генделику, на липкому столі; чи вдома, в темній кімнаті. І ще невідомо, кому з них краще.
Я брела по брудним, припиленим червоним , залишкам тротуарів і думки мої були звичні, ледь скептичні, геть не схожі на попередні - ті, що були в місцях несвободи; ті що були, коли я підносила товар до точки; ті, коли я кохала чоловіка; ті, коли я малою мріяла про дива.
Я стала дорослою, хоч літа мої були молоді. Стало сумно. Душа скинулася, а як же милі пустощі, як свята, як безтурботність? Попереду відповідальна пора життя. Нудота? Що я маю по факту? Маму, яка ще невідомо як відреагує на мою постійну присутність, двох синів і їх батька, який подав на мене в суд для стягнення аліментів. І все. Можна ходити на групи самодопомоги і бути охарактеризованою социками, як «адекват». Приймати участь у акціях, опитуваннях і мастеркласах, стати самою «Социком» або давати інтерв’ю 1 грудня кожного року. Нудно! В проміжках звичайно жити: лягати, вставати, йти. Перейти на ту сторону. Треба перейти на ту сторону, бо тут геть скришився тротуар.
Протокол огляду місця події, де стався нещасний випадок.
13 вересня 2013 року о 10 год. 13 хв.
Початок огляду: 10 год.31 хв.
Закінчення огляду: 11 год.57 хв.
Огляд провів : Петренко О.С.
Свідки:присутні.
13.09.2013 року, близько 10 години 13 хвилини , невстановлений водій, що управляв автомобілем «Деу Ланос» , р/н ВЕ 5626 АН( зі слів свідків), рухаючись по проспекту Металургів в м. Кривий Ріг(у районі АЗС, за 200 м не доїжджаючи до кільця) вчинив наїзд на пішохода Любисток Р.В., яка від отриманих ушкоджень померла в машині швидкої допомоги, внаслідок множинних травм(перелом хребта в двох місцях, розрив аорти в декількох місцях, крововилив в мозок, легені).
Громадянка Любисток Р.В. переходила проїзджу частину нерегульованим пішохідним переходом.
