Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 42260, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.222.113.28')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Іскра

© А.А, 11-02-2016
Крізь темряву Всесвіту до світла Землі.
Невідомий
Безкінечність видихнула із себе метеор й згусток полум’я ховаючись від липких долонь пітьми летів у незвідність.
Без страху.
Без минулого.
Лише вперед.
Він з’їдав безкінечність, коли Земля покликала до себе. Безкрилим янголом падав у її обійми й відкривав своє єство з кожним шаром металевого тіла, що згорало маками в атмосфері.  Запалював ефемерними барвами небосхил малюючи диких коней. Безтілесні стрімголов мачали на схід, щоб омити свої гриви в рідкому бурштині Сонця.  
Повітря шмагало метеора підганяючи його до метаморфоз. І ось, крізь ширму попелу й грому з’явились крила іскри.
Багряним снігом спадала дедалі униз в холодне лоно степу під шум древнього моря. За мить до поцілунку із землею втікачка вибухнула пульсацією, котра стиснулась в білу цятку. Вогняний сироп, поволі, крапля за краплею витікав із неї. Набував обрисів й зливався у єдину картину.
Він
Незграбно йшов до моря. Залишав позаду себе багряні тавра, що розповзались пожежею на сухій шкіри степу. Спотикався, падав, але не зупинявся. Впивався у землю й тягнувся до моря.
До хвиль?
Чи до життя?
Спина оголилась від багрянцю. Природа смакувала її наготу й чужого світу, який нажахано проглядав крізь неї. А потім зірвався на шалений крик зграєю пташок, які вилетіли із спини в ранішнє небо. Таке ж пусте як і його очі.
Зіпнувся на ноги. Пройшов вічність й упав зламаним големом у пісок. Відчував щокою як той перетворюється на річку скла під гарячим диханням. Голем звів погляд до моря, що манив до себе танцем. Простягнув долоню до води й ніжно, мов коханець затримав над нею пальці. Тишею опустив правицю у море, а воно скипіло саваном міріад срібних голок.  Лише, коли буря втихла Сонце побачило новий початок.
Там, де було море шумів густий ліс, який переливався малахітом.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 19-02-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 11-02-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77876400947571 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …