Маленький рудий песик Рябко і його друг – телятко Буць бавилися в піжмурки. Рябко сховався від свого товариша у саду за яблунькою і став чекати, коли теля прийде його шукати. Аж тут раптом налетів сильний вітер, захитав гілками дерева, під яким сидів цуцик, і зверху почали падати яблука. Одне з них гепнулось прямісінько Рябкові на голову.
-Ой, як же боляче! – закричав на все горло маленький песик.
Телятко Буць одразу ж кинулось бігти на голос товариша. І як тільки воно побачило Рябка, то його великі круглі очі від здивування стали ще більшими.
-Рябко, що це з тобою трапилось? У тебе на голові якийсь горбик з’явився!
Рябко обмацав чуприну лапою, на якій і, справді, наче сливка виросла.
-Ой, що це зі мною таке? - не на жарт розхвилювався Рябко.
Телятко Буць кілька хвилин подумало, а тоді поважно мовило:
- Це у тебе Рябко роги ростуть. У мене теж таке було: спершу з’являється невеличка гулька, а тоді вже ріг показується.
-Роги? – з недовірою перепитав песик. –Але ж рогів два має бути, отже, горбиків на чолі теж має бути два, а в мене всього – один.
Телятко Буць знову замислилось, тільки цього разу думало вона значно довше, ніж першого разу, а тоді радісно вигукнуло:
-Знаю! Мені мама колись казала, що є на світі тварина, яка має всього лиш один ріг. Називається вона носоріг. Якщо у тебе, Рябко, почав рости ріс – це означає, що ти – носоріг.
-Та як же так, та як же так, - поквапився заперечити Рябко, - ще вранці я був собакою, а вже в обід став носорогом?
- Еге, таке може бути, - впевненим голосом сказало теля. – От пам’ятаєш казку: було собі гидке каченя, а стало лебедем. Так і ти був собі цуценятком, а став носорогом.
І тут маленький песик Рябко заплакав.
-Не хочу, не хочу я бути носорогом! – говорив Рябко крізь сльози. - Я хочу бути собакою. Хочу гонити кішок, як батько. Хочу охороняти будинок господаря, як мама.
Телятку Буць стало шкода Рябка і він поквапився його заспокоїти:
-Та не переживай ти так, у тому, що ти тепер носоріг є багато хорошого. Моя мама розповідала, що носороги їдять траву. Тож тепер ти будеш їсти траву – найсмачнішу їжу на світі.
Рябко нахилився, вхопив зубами кілька травинок , але з’їсти їх не зміг. Трава виявилась дуже гидкою на смак і Рябко виплюнув її.
-Ну й гидотна ця твоя трава! - сердито гаркнув він до телятка Буць і побіг геть.
До кінця дня Рябко сидів у будці, не вилазив з неї навіть кістку погризти. А вночі йому снився страшний сон: наче він на лугу пасе траву разом з коровами та козами.
Прокинувся Рябко над ранок і першим ділом почав мацати лапами: чи з’явився в нього ріг. Але ніякого рогу в нього так і не виросло, та й маленький горбик з чола теж кудись пропав.
-Ура я більше не носоріг! – на радощах закричав Рябко і взявся гризти смачну кістку, що лежала біля будки.
