На старості літ один вчений, професор, вирішив пожити самітником, серед природи і звірів. Він збудував невеличку дерев’яну хатку в лісі і поселився туди.
Лісові звірі познайомилися з вченим, потоваришували з ним і стали частенько навідуватись до нього в гості. Тим паче, що у дерев’яній хатці професора було дуже багато цікавинок: велосипед, що міг їздити без коліс, маленька скринька, яка уміла розповідати казки, чашка, в середині якої завжди був теплий чай. І усі ці прилади вчений зробив своїми руками. За таку здатність винаходити нові незвичайні речі лісові мешканці стали називати вченого - Винахідник.
Так от, невдовзі по тому, як вчений-професор оселився у дерев’яній хатці, у лісі з’явилася дуже дивна птиця – Кришталева Сова. І день і ніч вона сиділа на одному й тому ж місці з широко розплющеними очима. Звірі не знали: мертва це птиця, чи жива. Бо якщо жива – тоді чому ніколи не спить, не їсть і не п’є? А якщо – мертва, тоді чому розмовляє? А розмовляти Кришталева Сова уміла дуже добре. Все вона говорила так розумно, так доладно, що заслухаєшся, на будь-яке питання знала відповідь.
Звірі полюбили і поважали Кришталеву Сову за її розум.
Єдиний, хто не любив Кришталеву Сову був Крук. Бо коли в лісі з’явилась Кришталева Сова, то усі почали іти за порадою до Кришталевої Сови, а раніше ходили до нього і приносили йому за це дарунки. Тепер звірі забули дорогу до його гнізда і капелюха перед ним не скирдували, як раніше при зустрічі. І став думати Крук: як зробити так, щоб звірі не вважали Кришталеву Сову такою розумною. І в голові його визрів підступний план. Вирішив Крук знайти в книжках дуже хитрі запитання, зібрати усіх звірів і при них запитати Кришталево Сову про найскладніші на світі речі. «Ото вже сміху буде, як ця премудра Сова не зможе відповісте на жодне запитання» - думав з радістю Крук.
Півроку Крук читав книжки – в день і в ночі. Знайшов там 50 найважчих запитань. Скликав Крук усіх звірів лісу і почав задавати Кришталевій Сові премудрі запитання. Питає одне, друге – п’яте, десяте, п’ятдесяте, і на все Сова знає відповідь. Похвалили лісові мешканці Кришталеву Сову за її знання, посміялись над Круком та й порозходились по домівках.
Лише Крук залишився нерухомо сидіти на гілці і сумно дивитись вниз.
Коли мимо дерева проходив Винахідник і питає:
- Крук, чого ти сидиш такий сумний мало не плачеш?
- Та як же може бути таке, що ця Кришталева Сова усе-усе знає?
Посміхнувся винахідник крадькома в сиві вуса. Зняв з гілки Кришталеву Сову, відрив на її тільці якісь дверцята – і з тіла Сови виділися якісь дротики і механізми.
-Ти вже, мабуть, здогадався, Крук, що Кришталева Сова – це насправді комп’ютер, - сказав Винахідник.
