Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44525
Рецензій: 87071

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза триптих

Мовчання_Самота_Повнота

© Наталка Ліщинська, 20-05-2015
                                                                  Мовчання
















                                                                     Самота

Тиша, мовчання, німота – сильні ліки від омани. Настільки сильні, що легко отруїтися токсичним розпачем. Коли помовчати достатньо довго, змовчувати на провокації до розмов, замовчувати всі думки, то розчиняється примарна завіса зі слів. А нею, виявляється, була заслонена самотність. Люди плетуть покривала із речень, розмов, спілкування, щоб прикритися від прикрої самоти. Очі не бачать - серце не болить.

Слова-ниточки, зсукані для співрозмовників, насправді призначені для запони, за котрою ховаються від власної самоти. Слова роблять співрозмовників спільниками-змовниками проти  їхніх самотностей. Звичайно, що одинокість не щезає, від неї просто відгороджуються запиналами-балачками про погоду, дітей, політику, роботу, негаразди зі здоров’ям. Але чи когось обходять якісь переживання, клопоти, переконання, крім власних?

Головне: зробити вигляд, що слухаєш, треба, щоб інші теж підтримували цю гру та буцім чули тебе навзаєм. Чи спадає на гадку тим, хто робить вигляд, що інші також начебто слухають?
Чи душі помічають завіси, старанно виткані з безлічі слів? То тільки видимість, це лише штора, за якою ховають правду. Проте ілюзорна тканина слів дозволяє самообманюватися.  
Мовчання ж спопеляє ненадійну фіранку.  Німота загострює спостережливість. Власна шторка зі слів зникає, і видко те, що вона приховувала – одинокість. Ще помітно, як плетуть ослони інші люди. Кожен завзято тче тканину зі слів, проте без ентузіазму, з роздратуванням, з потаємним чи явним несприйняттям, неуважно слухає чужі просторікування. Адже коли ти їх чуєш, то це ж суцільні дурниці! От інші люди краще мовчали б і слухали б тебе, найрозумнішого, такого, що не переливає з пустого в порожнє, а говорить справді цікаві, потрібні слова!

Замовкати надовго небезпечно, треба говорити, без упину виплітаючи власну ослону від жахливої осамотілості.

Безперервна робота ткаль над тканиною, яка щойно виткана, а вже трухлявіє... Сізіфова праця. Але страх змушує навперейми перебивати одне іншого, старанно запихати якомога більше слів у хвилину часу, змагатися у красивості словесних конструкцій, застосовувати інструменти на кшталт дотепності, оригінальності суджень, важливості новин про війни, катастрофи, вбивства, котрі повторюються день у день, рік у рік, вік у вік, тисячоліття у тисячоліття з часів Єви й Адама, з нетерпінням дочікуватися найменшої паузи, аби встромити власні слова-нитки у рятівну завісу від одинокості.  Посперечатися - яка безцінна нагода вплести оберемки слів у запону! Тоді вона буде щільною, непрозорою, непроникною! Еге ж. Надійним муром від… Ні-ні, ще краще переконати себе, що за пологом узагалі нема ніякої самотності.

Мовчання руйнує ілюзію. Заслона, в яку не вплітають нових ниток-слів, швидко тане, її знищення прискорюють думки та ситуації. Ти самотній у радості й горі. Нікого іншого, хто б не зумів проіснувати без тебе, нема. Тільки ти не можеш без себе, інші ж обійдуться, звикнуть без тебе.

Приходить відчай, з яким важко вижити. Нема навкруги жодної опори, ніхто не допоможе впоратися із самотою. Ти самотній. Це вирок. Остаточний невідворотний присуд.

Мало хто здатен витримати споглядання власної самотності. Більшість утікає за нові завіси. Проте комусь не щастить далі себе дурити ілюзорною ослоною. Тому іноді перелякані душі йдуть на розрив із тілами, самогубство – типова втеча нажаханої істоти від самотності, від пустелі екзистенції. Але хтось здатен витримати чорний сум, втриматися від плетення нової заслони і побачити повноту, якої навкруги катма.

Задачка підвищеної складності – побачити повноту там, де її апріорі нема. Бо дивитися треба не назовні, а вивернутися і глянути всередину.

                                                                 Повнота

Пітьма – це неприсутність світла. Схоже із порожнечею – це відсутність, неіснування, пасивність. Так, назовні пустка, але всередині – ні, зовсім не порожньо. В тобі є все, що було, є й буде потрібно.  Ти – протилежність пустоти, яка оточує і розчавлює байдужістю. Порожнеча не терпить повноти, присутності, а ти і є антагоністом відсутності. Ти – повнота і присутність, протидія безруху. Ти є всім, що протиставне порожнечі: активністю, рухом, існуванням. Ти є. А її нема.

І в усвідомленні уявності того, чого нема, народжується сила буття. Страх випаровується, бо з’явилася відвага не лише побачити самотність, як приреченість, але й прийняти її, як повноту, самодостатність, можливості, свободу від ілюзії, свободу діяти, рухатися, бути. Пустоти нема, а ти є. Все, що в тебе є – це ти.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 8

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Двірний, 29-12-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Cаша Шевчук, 05-06-2015

я також почув.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 31-05-2015

інші також начебто слухають?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло, 29-05-2015

Безумовно філософський розмисел.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 22-05-2015

Рецензія-жарт

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 21-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 21-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Анатолій Азін, 21-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 21-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Янушевич, 20-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Елен Тен , 20-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 20-05-2015

Читала не тільки із цікавістю,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Nina, 20-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина Омельченко, 20-05-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76518106460571 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …