Вологість повітря значно підвищилася, робот це “відчув” своїми датчиками. Потеплішало, загалом Архан мало-помало повертав собі свою придатність до життя.
Кріогенний корпус мав окружну форму. Це була така-собі невеличка кругленька кімнатка посеред якої у самому центрі стояв невеличкий білий стіл. Коли робот підійшов до стола, його поверхня засвітилась приємним голубим світлом, немов вітаючи гостя. На екрані знаходилась таблиця з 16-ти невеличких кліток зеленуватого кольору, які з першої по 14-ту були з надписом “Кріогенне заморожування 100%”, останні дві клітки були пустими. АР нажав на клітку номер один, з-під неї вийшло нове віконечко з різними показниками. Знизу була кнопка на якій писало “Вихід”, робот на неї нажав. Через секунду зі стіни виринула з шипінням скляна ковба, яка по будові нагадувала акваріум заповнений жовтого кольору водою. Всередині було видно дуже багато дротів та трубок, які окутували тіло молодої жінки. Жінка була голою, до її лиця була прикріплена дихальна маска. Вона була модельної зовнішності, прекрасної статури. Її чорне волосся мертво танцювало у воді.
Робот підійшов до ковби, щоб краще розглянути жінку. Він ковзнув поглядом по її довгій шиї, трішки затримався на її ідеально круглих грудях, потім вниз живота, на її лобок, на якому не будо видно навіть найменьшої волосинки, а потім на ноги. Могло б здатися дивним те, що робот роздивлявся жінку, до якої у нього не мало б бути ніякого інтересу, але у АР 25 інтерес був - жага пізнаття нового. У роботів його типу були встановленні программи для автопізнання навколилнього середовища, тому що наділити робота усіма динними з самого початку програмування було практично неможливо. Оскільки це було його перше завдання, голу жінку він ніколи не бачив, проте читав про них. АР 25 був схожий на коллекціонера картин, який пильно розглядав вперше баченний ним шедевр якогось відомого, проте забутого художника.
Під час кріогенного сну людину охолоджують до певної температури, під якою всі органи просто перестають працювати, але людина залишається живою. Всі процеси в організмі зупиняються, кров не циркулює, мозок не подає сигналів у нервову систему. Загалом один великий стоп, аж поки людину не виведуть з цього стану, тобто не розморозять. Під час сну людина не старіє, вона так і залишається на тій же стадії розвитку, у якому була перед заморозкою, навіть якщо пройшли сотні років. Невідомо було, що бачить людина у криогенному сні, чи бачить вона якісь сни, чи взагалі щось відчуває.
Робот стояв, розглядаючи лице жінки. Зненацька, на долю секунди у кімнаті пропало світло, АР перевів погляд на стіл. Світло знову ввімкнулося, він ще подивився з секунду довкола і повернувся розглядати дівчину. Очі її були відкриті, і пильно дивились на нього.
Процес розморожування камери номер один почався, жінка уже могла відчувати тепло та холод. Очі вона вже закрила, а під повіками виднілось як “бігають” зіниці. Робот усміхнувся та підійшов до виходу. На стіні виднілась малесенька червона кнопка, він її нажав. Відразу ж із середини виліз великий ящик зі всілякими рушниками, халатами та відерками для блювотиння. Блювотина після кріогенного пробудження була частим явищем.
***
- Дай мені рушник, - промовила жінка ослабленим голосом до АР-25. вона стояла босими ногами на підлозі, вся мокра, довге чорне волосся припло до тіла. Її пишні груди, то піднімались, то опускались у жадібних вдохах та видихах. Жовтої води у капсулі-акваріумі уже не було, всередині тільки віднілись переплетені дроти, які немов змії зайняли весь вільний простір на дні. – Чого дивишся?
- Командире, я запрограмований на... – почав було зніяковілий робот.
- Так, так, добре, - перебила вона його все тим же слабим голосом. – Скільки часу?
- 268 днів, 11 годин, 47 хвилин.
Вона гірко видихнула повітря. Декілька секунд постояла, думаючи про щось а потім натягнула халат і пішла геть.
- Зачекайте, - він узяв її за праву руку, витягнув з карману невеличку коробочку сірого кольору та притулив її до її руки.
- Що?.. – здивувалась жінка.
- Аналіз крові, пані, - на коробочці засвітився невеличкий екран, “Збоїв у роботі організму не виявлено”, та знову став чорним.
- Можете йти, - робот відпустив її руку та повернувся до столу. Жінка обернулася та помалу вийшла з кімнати. АР-25 залишився на самоті. До пробудження основного екіпажу залишалось меньше 12-ти хвилин.
