Одного разу на вулиці Патрік знайшов маленьку кульку. Зовсім маленьку. Прозору та шкляну. Патрік довго роздивлявся її, а потім підніс до очей. Зазирнувши всередину, він побачив Всесвіт. Скупчення вимірів, зірок та всякого руху. І хлопчика, що з цікавістю розглядає його. Раптом Патрік зрозумів, що це він САМ дивиться на себе. Чи то зсередини, чи то ззовні.
В той день Патрік довго ходив замислений і аж занадто тихий. Навіть його матуся це помітила. Патрік зрозумів щось дуже-дуже важливе. Але ще не зміг своє розуміння вдягнути в слова.
Ми це зробимо за нього. Добре?
Те, що всередині, рівняється тому, що назовні.
