Я була твоєю Квіткою, а ти був моїм Садівником. Але на жаль, ти не зумів правильно мене виростити і доглядати. Тому я зів’яла. Я вже не відчувала тієї живильної любові, яка напочатку зростила мене, дала мені життя. До мене була записка – як мене викохувати, але ти зігнорував її... Тепер прошу прочитай мою звістку до тебе, можливо, іншу квітку ти доглянеш краще і вона буде квітнути довго.
Люби мене сильно, палко, але водночас ніжно й тихо. Не души мене своєю любов’ю, адже без повітря я загину. Давай мені відчувати , що ти поруч, що ти зі мною і серцем, і душею.
Оберігай мене, але не відгороджуй від життя.
Попереджай про помилки, але і дозволяй інколи помилятися. Кажи мені про мої помилки, але не критикуй мене. Допомагай зрозуміти їх, себе, допомагай їх виправляти, виправлятися самій. Не роби це за мене, а просто будь поруч!
Дозволяй мені залишатися самою собою. З усіма моїми забаганками, смаками, пристарастями, комплексами та недосконалістю, але водночас змінюй мене. Показуй мої можливості, мої здібності. Але роби це терпляче з ніжністю та любов’ю. Я залюбки буду змінюватися заради тебе.
Дозволяй мені сумувати за тобою. Але ніколи не лишай мене надовго одну.
Дозволяй мені інколи поплакати. Не забороняй мені робити це у тебе на плечі. Але ніколи не ставай причиною моїх сліз!
Коли мені погано, не шукай відразу вирішення проблем, а просто вислухай, поспівчувай. Просто помовч зі мною... а тоді приголуб. Я так потребую цього!
Будь мені не просто коханим, а будь і батьком, і матір’ю, і братом. Адже тепер ти виконуєш їхні ролі. А я стану тобі теж і матір’ю, і сестрою, і дочкою. Стану тобі тією, яку захочеш.
Мені не потрібні дорогі прикраси. Заміни їх простим польовим віночком сплетеним із волошково-ромашково-маковими стебельцями. І дорогих букетів також не даруй. Але не забувай дарувати прості ромашки. У простоті і є краса!
Я не потребую брендового одягу, дорогого хутра чи діамантів. Подаруй мені просту вишиванку і зручні джинси для наших подорожей. І я буду щаслива!
Піклуйся про мене, коли я хворію. Хоча і не дозволяй робити це часто. Завари мені калинового чаю, пригорни мене і смакуй його разом зі мною. Так я швидше видужаю. Ти і твоя любов найкращі ліки для мене.
Даруй мені книжки моїх улюблених письменників, різнокольорові ручки та квіткові блокнотики, каву, засушену лаванду, свічки, плитки чорного шоколаду з горішками та інші приємні дрібнички, які я так люблю.
Дозволяй мені займатися улюбленою справою, своїм хоббі. Надихай мене на створення затишку, будь моїм натхненням завжди і у всьому.
Не ревнуй мене до подруг, до інших чоловіків, адже я вже вибрала тебе. Ти моє життя! Ти надихаєш мене та наповнюєш моє життя сенсом, тією живильною вологою, що живить мене.
Якщо ти будеш усе це виконувати, то я кожен раз буду квітнути, все красивіше і пишніше. Ти будеш кожного дня вдихати аромат моєї квітки і він буде сповнювати тебе сил. Я буду дивувати твої очі. Адже ти любиш очима?! Кожного разу, коли я буду квітнути, я вбиратимусь у найкращі кольори цього дня і я даватиму накращі аромати з усіх квітів. А ти, мій Садівнику, кожного вечора співай мені колискову, а вранці говори слова любові. Заколисай та носи на руках, як дитину.
Я подарую тобі стільки любові, ніжності та теплоти, яких ти ще не знав. Я пригортатиму тебе кожного ранку та вечора та зігріватиму своїм теплом.
Дозволяй мені робити тобі сюрпризи та подарунки. І не думай, що я це буду робити рідко. Дозволяй запрошувати тебе на романтичне побачення, на прогулянку, на каву, на білий танок. Але ж і ти не відставай! Марафонец Сподин Игорь вошел в тройку победителей IV Irdyn Trail Run
Я помічатиму в тобі найменші дрібнички , найменші зміни в твоєму настрої, тоні голосу, в твоїх усміхнених зморшках. Я буду казати тобі про це. Взагалі, я буду тобі казати усе на світі! Це так природньо для мене. Але у мене є одна умова – ніколи не зривай мене! Бо тоді я не зможу бути такою, якою ти бачиш мене щодня. Правда, деякий час я зберу усю свою красу та силу і зможу існувати, але не жити. Тоді я зів’яну. І вже не буду тією твоєю Квіткою, а ти не будеш моїм Садівником.
