Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44502
Рецензій: 87032

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Міні-оповідання

Філістери

© Ангеліна Калініна, 25-07-2014
- Вбий мене! Вбий! Встроми ніж у горло! Зніми скальп! Вирви серце, з’їж його! Вирви також усі зуби і розтрощи кістки! Вбий мене, будь ласка!
- Замовкни.
- Зроби суп з моїх органів і згодуй їй!
- Вона і так не голодна.
- Звісно, вона сита тобою. Так, як я ніколи не була сита. Ніхто так не був наповнений тобою.
Думки-думки.
Голос хрип. Вона здувалася, як дешева кулька за 25 копійок на базарі.
Вона згадала осінь.
Його першу посмішку.
Перше «привіт».
Його глибокий, по-справжньому мужній голос, у якому хочеться тонути годинами і не виринати ніколи.
Вона згадала, як він співав. Це було жахливо.
Вона співала теж.
Згадала, як легко було вмовити зробити будь-що.
Згадала вечірні прогулянки і чорну куртку.
Маленьким шматком гуми, вона згорнулася у ще менший. А потім розірвала себе зсередини.
А як не очікувала його приходу, як защемило там, де душа. Аж боліло. Солодко, соромно і страшно водночас. Все своє гумове пошматоване життя буде пам’ятати.
Її прошило наскрізь чимось гострим і довгим, що в’ється і не має чітких обрисів.
Вона співала тремтячим голосом із стонами та зітханнями свою улюблену пісню, відчуваючи, що ось-ось усі нутрощі опиняться ззовні, а порожнє тіло – безглузда оболонка -- закипить мелодією, утвореною безліччю звуків, подібних до криків про допомогу.
Вона жаліла себе і ненавиділа прекрасну уяву, подаровану природою. Там, в голові, мрії, барвисті і брехливі, стрибали невгамовно увесь листопад і майже весь грудень. Іноді вони наближались до реальності, роблячи життя цікавим і примушуючи наївний дівочий організм думати про казку, що постала в реальності. Тепер усі мрії, як безжалісні ножі, що роблять розум туманним та позбавленим глузду і раціональності.
Тепер усі мрії та надії – привиди грайливого минулого, відображеного на теренах календаря, телефонної книги і словника російської мови.
Вона спустошена.
Завтра прийде туди, де раніше було найтепліше у цілому світі.
Там відіграє за вивченим напам'ять сценарієм і піде додому. Одна.
В четвер буде посміхатися і пишатися собою. Вона ідеальна. Просто зараз схожа на ганчір’я, а скоро буде богинею.
- Я передумала. Іди туди, де зможеш вижити сам, філістере.
- Чо?
- З Новим Роком.
Давайте народжувати безглуздя.
За нього не карають.
Воно прекрасне.
Воно може розщепити усе тіло на найкрихітніші частинки. Дивовижно.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Не треба народжувати безглуздя.

© Юрій Кирик, 27-07-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79682302474976 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …