Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 38957, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '100.26.140.179')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Життєва історія

ДИВЕРСАНТ

© Анізія, 08-07-2014
Тиша була  важка. Аж  густа. Її, здавалося,  можна було  на дотик відчути. Нарешті гнітючу мовчанку перервала Ліля:
-Так. Діагноз  недобрий. Але ж ми усі живі. І ти, ти – живий. Це ж лише діагноз.
-Поки що живий , - мляво  так  впали слова  Славка.
І знову тиша…
Та Ліля і не думала здаватися. Вона завше першою приходила усім на допомогу. Першою простягала руку, першою несла   потрібні  гроші чи ліки, першою  забувала про всі свої  справи і  була тим ангелом  - охоронцем без крил на землі. Почувши, що нарешті брат отримав  вердикт лікарів, прибігла до нього на роботу. Заніміла, коли він   простягнув їй  своє скерування в онколікарню. Але лише на хвильку.
Вже через мить почала зі своєї сумки, як  сміявся колись  і сам Славко,  сумки без дна,  виймати якісь пляшечки.
-Це, Славчику,  АСД -2 (Антисептичний стимулятор Дорогова).
То  унікальний засіб,  тут  в брошурці прочитаєш все про нього.  Ті краплі пив Віктор і прожив шість років, хоча лікарі давали йому не більше два-три місяці. І ти  будеш пити. Прорвемося, братику. І будемо жити!
Славко  знав про  ліки, які  онкохворі діставали у ветаптеках, і на які покладали величезні надії. Сам колись їх привозив з Києва  Лілиній товаришці. Цей засіб винайшли для захисту людей від  наслідків хімічної та радіоактивної  війни. Його засекретили і користувалися ним лише високі чини. Винахідника Олексія Дорогова  убили, щоб  не видав комусь  секрету.  Склад же цілющого трунку    друзі  Дорогова  якось  зберегли і  під виглядом ліків для  худоби його тепер продають у ветеринарних  аптеках. Біогенний стимулятор, кажуть, лікує безліч  хвороб, допомагає навіть  безнадійним хворим в онкології.
-Все це так, Лілю. Але ж ти знаєш, як ті ліки «пахнуть».
-Пахнуть? Ти про що? Та хай собі як хочуть вони пахнуть, ти повинен одужати. Я  вже  горіхи залила горілкою, Степан   по лісах ходить, гриб - веселку шукає, сусідка весь чистотіл на городі вирвала, для тебе готує настій.. Ні… Як воно не пахне, треба все  пробувати….
Славко відчув , як щось перехопило горло. Торкнувся непомітно рукою очей . Ще не вистачало, щоб сестра  побачила ті зрадливі сльози.  Був вдячний і їй, і її чоловікові Степанові, і  сусідці, усім, хто   так боляче сприйняв його хворобу . Бач,  одразу  взялися допомагати.  Взяв  пакет з пляшечками і пообіцяв, що вже  вранці  почне пити ті ліки.  
Сестра  пішла, бо ще мала   своїх турбот чимало. А він  згорнув  до шухляди зі стола папери - яка вже там нині робота. Взяв   той пакет  і поспішив додому. По дорозі зайшов  в  ощадний банк, щоб розрахуватися за комунальні послуги.  В кишені  вже кілька днів носив квитанції, а   в касі завше такі черги, що  після роботи  не вистоїш. Черга була й нині. До самісіньких дверей. Але Славко знав, що завтра, може, треба буде лягти в лікарню. Буде не до того.  Боргів же  не любив.  
Було душно. Бракувало повітря, кондиціонери   чомусь не працювали.  За Славком  хтось  зайняв чергу і він лише подумав, що треба  вийти на кілька хвилин на свіже повітря, озирнувся, щоб попередити того, хто  стояв за ним,   як раптом  пакет з  пляшечками вислизнув з рук.   Тріск, і – запах!
Це  сталося так несподівано.  Секунда і… Першими  почали вискакувати  в  коридор жінки. За ними -  чоловіки. Вже ніхто нікого не попереджав, не питав про чергу.  Носовички, руки, квитанції  – хто чим міг , затуляв ніс і  вибігав.  А той  підлий запах біг за ними.   Славко  підняв пакет, вкинув  до урни зі сміттям, що викликало нову хвилю різкого  та неприємного смороду,  і приступив до каси. Все-таки треба  розрахуватися з боргами. Касирки нічого не розуміли. До них, за  стіною з товстого  скла, запах ще не дістався.   Славко заплатив гроші, дістав  пакет з розбитими ліками з урни, бо зрозумів, що його треба   винести   подалі  від людного місця,  і поволі   попростував додому.
По дорозі , заглянувши в той пакет, побачив, що одна пляшчина вціліла. Вдома сів на підлогу, не мав сили  навіть дійти до стільця, і почав  вибирати осколки, дістав ту пляшечку. Сморід  був такий, що дихання перехопило. Але він терпів.  Якесь зло   оволоділо ним:
-Звикай. Завтра  маєш пити ту  огидну рідину.
Раптом  пролунав дзвінок і на порозі  появився міліціонер.
-Пашко  Ярослав?
-Так. А в чому справа? – Подумав, що його  силою мають доставити в онколікарню, раз сам не пішов,  зіславшись  на   невідкладну роботу.
На порозі вже тупцювали кілька  чоловіків у міліцейській формі.
-Ви намагалися отруїти людей. Це – диверсія. Яку речовину  ви використали? Збирайтеся! -  різко вигукнув   перший і , затуливши носа, кинувся до  торбини з  осколками та вцілілою пляшечкою.
-Диверсія?
Славко  розгублено  закліпав очима, тримаючи в руці кілька вибраних осколків:
– Це ж ліки!
-Ще й обманює, - крикнув  зовсім юний   служака. – Та вся черга розбіглася, працівників ощадбанку до лікарні повезли,  проводять розслідування, лабораторія виїхала на місце злочину.  Що це за яд? Диверсант!
-Диверсант?  Яд?  
Славко  так і сидів  посеред кімнати на підлозі.  Його обличчя зморщилося як печене яблуко, яке треба негайно діставати з печі.  Вже не міг стримати сліз. Все разом звалилося на нього: страшний діагноз,  байдужий голос втомленої лікарки, невизначеність,  історія з АСД -2, той сморід в ощадбанку, міліція, звинувачення.
-Яд?  А мені це ще й пити треба, --крізь сльози  розгублено  белькотів він...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юлія Хотин, 12-08-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анна Edelweiss, 12-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов , 10-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 09-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Ворона, 09-07-2014

Хороше,

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Наталка Ліщинська, 09-07-2014

Уважаю,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 09-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 09-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Viktoria Jichova, 09-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Михайло Нечитайло, 09-07-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Янушевич, 08-07-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.47802305221558 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …