Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44274
Рецензій: 86450

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

ВІДЕНСЬКИЙ ВАЛЬС І МАНДРАГОРА

© Анізія, 30-05-2014
Ось зараз вона все скаже, що думає. Вона їм покаже усім. Неповноцінна? Ота дівчинка з  каскадом  золотистих локонів неповноцінна? Ота самісінька, що танцювала у полі вальс, що   стільки знає, так малює ?
Настя аж   тремтіла від обурення.  У голові   ще звучали   два мелодійні голоси: матері та донечки, перед очима пропливали  такі картинки, яких за життя не довелося бачити. А життя, як вона вважала, вже  таки чимало лишилося за  тією легкою  координатою юності. Цьогоріч їй уже буде 29… У 29 сам собі здаєшся вже таким, ну не те, щоб старим, але таким, шукала потрібне слово, …знаючим.
А було все так. Ще вчора  зателефонувала  подруга, разом закінчували біологічний факультет  Львівського держуніверситету, і  таємничим голосом повідомила, що  поруч з її домівкою  росте мандрагора. Настя, звісно, не повірила.  Щоб ця таємнича рослина, перед якою вже стільки століть людина  ледь не на коліна падає, та  коло хати Олени? Ну і що , що  її  хатинка перед самим лісом. Але погодилася прийти.  
По дорозі згадувала все, що знала про цю рослину. Корінь   її подібний  за обрисами до людського тіла.  Рослина  має і снотворні, і , навпаки, збуджувальні властивості. Все залежить від  часу і способу  приготування  настоянки.  Піфагор називав рослину  людиноподібною, а Колумелла  - травою – напівлюдиною.
Ці корені бувають жіночими  та чоловічими.  У музеї Пекіна зібрано понад двадцять експонатів кореня мандрагори і вони разюче нагадують маленьких  людей. Людина, яка посміє викопати мандрагору, неминуче помре. Тому траву  прив’язують до хвоста чорного собаки і , коли собака намагається втекти,  рослина   покидає місце, де росла. Кажуть,  такий крик тоді стоїть, що вуха треба затуляти.
А які лише назви цієї трави.. І свічка диявола, мовляв, вночі вона сяє,  і квітка відьми,  і сльози сиріт, і плач  вішальника , і доля сироти.   У деяких країнах для мандрагори навіть будували будиночки, купували одяг і приносили їжу. Ставилися до трави, як до живої істоти. А які їй властивості приписували…  У світі більше нема такої рослини, щоб виконувала стільки функцій. Саме її  успішно використовували кілька століть як обезболення   при операціях.
А  ще кажуть, що мандрагора виростає під деревом, на якому хтось повісився. Настя аж плечима мерзлякувато повела від тієї думки…
І зупинилася. Саме вийшла на гору, перед нею -  неозоре поле. Довкола , скільки зір сягає, трави і  квіти. Прості і найдорожчі, наймиліші серцю квіти. Біліють ромашки, червоними зірочками горять маки, гордими віялами піднявся над усім бузьків вогонь,  волошки так привітно виглядають із трави. Квітує тирлич-трава, пахне чебрець, гудуть джмелі… Справжнісінький рай. І серед того раю  - загін, з усього видно, засіяний кукурудзою. Бо від  ворон, а вони ж до зернятка витягнуть ту  кукурудзу, господиня густо натикала тичок, а на них танцювали на вітрах чорні  целофанові  мішки, в такі Настя  сміття вдома збирала цілий тиждень. Це нагадувало якийсь дивний танок чоловіків у  чорних фраках…
Якось воно  не вписувалося у  ту красу, заквітчану різнотрав’ям. Та, коли Настя підійшла ближче, побачила ще  дивнішу картину. Серед тих тичок танцювало дівча. Рожеве платтячко  розвівалося   у такт танцю,  золотисті густі локони  витанцьовували разом з дитиною. Було дівчинці на вигляд років   дев’ять.  Настя присіла в траву, щоб не сполохати її. Звідки вона тут взялася? До міста таки далеченько,  сама  ось уже півтори години тупцяє. Дорослих ніде нема.
А дівчатко танцювало. Наспівувало  мелодію віденського вальсу, та так чисто, голосочок  її   дзвенів і переливався. Дівчатко зупинялося біля палі  з чорним мішком і  починало розмову:
- О милий Ромео, можна запросити вас на танець? Ах, ви  вже пообіцяли його Джульєтті… Ви що не знаєте, що то була Пелагея, україночка. А не Джульєтта.  Ну вибачайте. Ах Карлсон.. .З вами я таки не буду танцювати, такий живіт заважає в танці. (На тичці роздувався особливо великий мішок.)Як ви можете вести партнершу?  
І знову  мелодія вальсу. Маленька рученька лягає на  палю з чорним мішком.
-А вас можна?
Дівчатко уявляло, що  партнер  погодився,  веде її, вона так гарно, так легко  вальсувала, що Настя залюбувалася… Сама б так не зуміла.
Не втрималася, підійшла ближче. А дівча й не злякалося.
- Як тебе звати і що ти тут робиш сама?
- Я не сама. Ось скільки кавалерів, - дівчинка розсміялася, повівши рученькою над отими мішками - фраками. А  там, за садком, мама.
Мати ж уже вийшла назустріч дівчинці. Настя  познайомилася, напросилася  попити водички.
У чистенькій  хатинці все було, як у казці. Білесенькі маленькі фіраночки на вікнах, старий  різьблений бамбетель, коло столика два стільчики і  в кутку  креденс. Старовинний, з вигадливими  візерунками , він  достойно представляв  минуле, а може й позаминуле століття. Крізь чисті віконця   розмальовані тарелі теж оповідали  про щось напівзабуте і дуже далеке. Як у музеї,-  подумалося Насті.  Старенька піч, як видно,  зігрівала й кімнату. Бо була вмурована у стіну. Крізь напівпрочинені двері було видно розмальовану скриню, бабуся  Насті в селі також зберігала те диво і називала його куфром.
Розмова затягнулася.  З усього видно, що жінка стужилася за людьми. Виклала свою нелегку  історію.  Тут жили  її бабуся з дідусем.  Катерина, так називалася мати дівчинки, працювала у місті. Зростала вона у сиротинці, бо звідси до школи не дуже походиш. Батьки загинули  в автокатастрофі, коли їй минуло заледве три роки. Життя не складалося. Хлопець, якому довірилася, покинув її, довідавшись, що сирота. То повернулася сюди. Ще жила бабуся тоді. Народила Улянку. Так і живуть. Давно нема бабусі.  Улянку не взяли до школи, сказали, що вона   розумово відстала. Лише в інтернат могли скерувати для  неповноправних дітей. Катерина не погодилася. Ось так і живуть. Планувала, що продасть ту хатинку, купить маленьку квартирку на околиці міста і дитина буде вчитися, вона ж працюватиме. Мала  вищу освіту.
Тепер ось тут. Хвилюється, не дай Бог щось з нею, як дитина?
Улянка ж принесла збанок холодного узвару, тарілку  сонячних пампушків і запрошувала  пригощатися. І таке  осяйне  було її личко, такі рухи зграбні, що Настя знову замилувалася.
- Скільки тобі рочків?
- Мені  вже дев’ять  і я закінчила шостий клас.
- Як?
- Вчимося з нею самі. Улянка має гострий розум, добру пам’ять. Малює, вишиває.
На столі появився альбом з дивовижними  малюнками, на яких  буяли квіти, сорока  хитра сиділа на  берізці, дятел  косив оком  на людей, що прискіпливо його розглядали. Палахкотіла на осінньому сонечку горобина, палала калина.  А скільки сонця, радості було в тих дитячих надзвичайних малюнках.  На останньому  сиділа жінка. Щось перебирала. Ага, квасолю лущила.  І такий спокій був розлитий  у всьому. Сонце  золотило її тугий вузол волосся.  
Не повірила, що то малювала Улянка. Коли  ж дитина притягнула  розпочаті картини, довелося повірити.  Потім  обидві  проводжали Настю, по дорозі  Улянка стільки віршів розповіла, так аргументовано  тлумачила події у світі, що Настя  не могла нарозповідатися про побачене та почуте  подрузі. Звісно, що було того дня обом не до мандрагори.  Подруга ще  багато   додала, вона часто розмовляла і з матір’ю, і з дитиною.   Щоправда  влітку. Бо жила в старій батьківській хатинці лише  у літні місяці.
Вранці обидві стояли на порозі  міського відділу народної освіти. Настя переконувала подругу, що мовчати не можна. Що то ж доля такої талановитої дитини. Олена погоджувалася. Нарешті прийшла інспектор . Вона не дуже зраділа  раннім відвідувачам. Але довелося їй вислухати  історію про талановиту дівчинку, переглянути малюнки, перечитати твори..
У сьомий клас дівчинка пішла в міську школу на околиці.  Її однокласники були значно старшими. Улянка не відставала,  навпаки,  усі дивувалися її знанням.  Дівчинку взяли без іспитів до художньої школи. Живе вона поки що у Насті, бо мати продає хатину, господарство нехитре…
Вранці, коли над чистим личком дівчинки ще літають небесні ангели, Настя дякує Богові, що  привів її  до того поля з чорними кульками, де маленька дівчинка танцювала  віденський вальс. І трішки жалкує, що так і не  знайшли  вони з подругою мандрагори, тієї таємничої рослини, про яку стільки створено міфів. А, може, то мандрагора організувала ту зустріч? Хто його знає… Напівтрава - напівлюдина  , напевно, ще й не таке  може…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 7

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© , 03-08-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Ворона, 26-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Olha, 02-06-2014

Хіба найкраще,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 01-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 01-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 01-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Любов , 31-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Юлія Хотин, 31-05-2014

Оповідання вражає

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Nina, 31-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анна Edelweiss, 31-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 31-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 30-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій Азін, 30-05-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.45628690719604 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Постапокаліптика по-українськи: Огляд роману «Горизонти наших надій»
Для української літератури постапокаліптика — відносно новий жанр. Те саме можна сказати і про кіберпанк. …
Огляд книги Джорджа Мартіна «Лицар Семи королівств»
Я сумніваюсь, що ще існує бодай хтось, хто в епоху інтернету не чув про «Гру престолів». Вихід кожного …
Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …