Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2623
Творів: 47911
Рецензій: 92726

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Звичайний збіг обставин.

© Олександр, 26-02-2007
Розхристаний юнак у вільно накинутому на плечі незастебнутому чорному плащі, вихором завіявся до кабінету, позмітав полами декілька папірців із найближчого до дверей столу, а помітивши це, миттєво розвернувся, попідбирав їх і поскладав на місце. Віддавши квитанції про сплату послуг РАГСу бухгалтеру, він сів до столу поряд із своєю дівчиною, і вони вже разом, зрідка перезираючись, посміхаючись одне до одного, а часом і відверто регочучи, стали заповнювати бланк заяви про одруження.
«Що то щасливі та закохані» ,- подумала собі бухгалтер і посміхнулася.

***

От і знайшла. Може на свою голову? В усих інших знайомства, як знайомства: у поїзді, в автобусі, на вечірці, в Інтернеті, це зараз особливо поширений спосіб. Або он як давня подруга дитинства, Повітруля, постійна і пожиттєва, двічі або й тричі заслужена дружка Рівненської області. Вже перебувала на весіллях по всій Україні, і з кожного має знайомого «дружка», нерідко згадуючи, що у її дядька колись був улюблений пес «Дружок».

***

-  Готуй пляшку чогось рідкого й водянистого.
Віка визирнула з дверей і покликала її до телефону.
- Знов твої жарти. Ніколи мені ,- Наталя вже збиралася бігти, проте цікавість перемогла. Вона повернулася до кабінету й узяла слухавку.
-  Наталя Михайлівна ,- чоловічий голос, мабуть той, котрий, якщо вірити Вікторії, вже запитував про неї кілька разів і через котрого вона програла заклад.
-  Так а ви хто?
-  Мене звати Черненко Сергій Андрійович. Ми можемо з вами зустрітися?
-  Звідки… (?????????Черненко?????????) ви знаєте моє ім’я?
-  Не має значення. То ми побачимося?
-  Де саме?
-  О пів на шосту, біля годинника, на перехресті Шевченка.

***

Понеділок ніколи не був для Наталі спокійним днем.
Місяць минув по тому, як вони з подругою Вікою після закінчення Рівненського інституту водного господарства приїхали працювати за розподілом у Полтаву. Ледве встигли трішки розклепалися із влаштуванням у гуртожиток, котрий знаходився на вулиці Пролетарській і за виглядом та режимом нагадував відповідно початок 70-х (облізла будівля яскраво-червоного кольору, о 21.00 годині двері замикаються, а це у 23 роки), як довелося перебиратися в інший.
Замість так необхідного їй дня відпочинку на роботі після важко відгуляних вихідних вона отримала звичайнісінький понеділок із його біганиною, кінцем вересня, звітністю за місяць, постійними викликами до шефа стосовно звітності, відпрошуваннями у нього ж з роботи стосовно переїзду, самим переїздом в інший гуртожиток, перевезенням речей, пакуванням, розпаковуванням, влаштуванням, що усе разом обіцяло такий самий веселий наступний тиждень.
Плюс проблеми з пропискою. Паспорт Наталя одіслала матері в Рівне, щоби виписатися звідти, та без її власної присутності з дому не виписують, а без паспорта і виписки з дому не прописують тут. Ще до того це несподіване побачення, а Вікторія згубила зарплатну картку. Тільки встигли перший місяць пропрацювати з горем пополам, вчора отримали картки, чекали на зарплату, а вона вже встигла згубити. І Наталя, постійно підганяючи подругу, мов у лихоманці, допомагає тій переривати увесь кабінет.

***

В гуртожитку. Збираємося. Спідниця,  куртка, сумка, нафарбувати губи та очі, вперед. Віка бігає кругом неї, фарбує губи Наталиною помадою, зазирає у дзеркало, перевіряючи, чи вона їй личить, і вмирає з цікавості:
- Куди ти так поспішаєш?
- На побачення.
- Дуже гарний жарт, але?
- Зателефонував на роботу, домовилися, біжу.
- Але ж ти втнула. Таке тільки в кіно буває.

***

- Наталя Михайлівна?
- Сергій Андрійович?
Сьома година вечора. П’ємо удвох каву в кав’ярні.
- То як ви дізналися мій номер телефону?
- Ви мали необережність дати його не тим людям, і вони порадили мені вас, як дівчину, котра за складом мислення може мені підійти.
- Ті «люди» у мене ще свого отримають.
- У вас був такий здивований голос, коли ми з вами призначали зустріч. Чому?

***

Святково вбрана жінка-церемоніймейстер підійшла до мікрофону й стала говорити вже звичні слова.
«Державним актом України стверджується взаємне волевиявлення громадян Черненко Сергія Андрійовича та Черненко Наталії Михайлівни на спільне співжиття і бажання носити спільне прізвище Черн…», вона раптом змовкла, зрозумівши, що сказала дурницю, а всі без винятку гості, запрошені на реєстрацію, вибухнули реготом.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Щось воно якось тойво

© М.Гоголь, 27-02-2007

Мало!

© Тед Лещак, 26-02-2007

залишилося безліч питань

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Антон Санченко, 26-02-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.6431999206543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …