Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 37947, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.243.2.41')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Ще раз про любов до Батьківщини

© olena lazebna, 01-03-2014
«Позбавлю фамілії! Ви не варті носити наше прізвище!» - кричав наш батько, коли почув, що ми з сестрою розмовляємо з подругами російською мовою.
«Як вам не соромно! Ми ж Василюки!»
А ми виросли у абсолютно російськомовному містечку на півдні України  і мама наша, професійний викладач російської мови та літератури. Коли матуся побралася з нашим батьком, вона жодного слова українською не розуміла. Плутала значення слів Їжа та Їжак. Але, з часом, стала батьковим літературним редактором, а згодом і найкращим учителем української мови у  маленькому багатомовному місті.
Нам, звісно, було соромно перед батьком. І ми приймали участь у художній самодіяльності. Одягали плахти та віночки і співали на святах українські пісні. Ми ходили на концерти, на котрих наш  батько грав на бандурі. Нас завжди чекали на літературних читаннях. На цих заходах українською культури, котрі організовував наш Василюк, ми були майже єдині із молоді.
У школі над нами підсміювались, злегка кепкували, і ми соромились,  і  говорили російською. Але, якби ми могли, то зігнали б усю нашу школу на батькові концерти. Він так щиро вірив у торжество української мови та культури, так віддано служив істинній культурі свого народу, а ми його так любили, що для мене, любов до батька, та любов до Батьківщини - нероздільні.
Так само я люблю своїх друзів! Вони  також є частинкою  моєї любові до України.
Я захоплююсь красою України від Карпат до Чорного моря.
Я страшенно люблю Київ! Люблю та жартую над донбаськими «парнями». Насолоджуюсь гумором одеситів. Люблю полтавські вареники та галушки, та  чаруюся містом Львів.
Я люблю Україну!
Я не пишаюся   Україною! Немає чим! Новітню Україну ми з вами просрали, як росіяни  Цусіму.
Я не соромлюсь і не горжуся тим, що я українка. Я просто є – українка. Так сталося.
А за державу «обідно» і перед батьком соромно як у дитинстві.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© ВЛАДИСЛАВА, 05-03-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 05-03-2014

[ Без назви ]

© Анізія, 03-03-2014

[ Без назви ]

© ХЮ, 01-03-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80745196342468 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …