Ілля Цимбалар помер. Дуже сильний футболіст у минулому. Серце. Швидка пізно приїхала. 44 роки. Таке життя. Типова ситуація. Таксі приїжджає через 15 хвилин. Піцца через півгодини (про піццу скопіпащено). Швидка допомога через дві години. Можливо, варто швидку допомогу на таксі пересадити? Буквально днями на вулиці підслухав про роботу швидкої. В дитини опівночі температура до 12 підскочила. Викликали. Приїхали. Докторка розкричалася, «чому не викликали швидше», «я вночі хочу спати». «Як же я мала викликати їх швидше, коли швидше не було температури?» – запитує мама дитини.
А ще днями «Володаря перснів» переглядав. Впіймав себе на думці, що один із секретів успіху це зображення вбивств. Головним чином орків та іншої нечисті. Їх же ж можна. Вони ж такі страшні та огидні. Ще й вороги. Отак би і сам схопив меча чи сокиру і колов-рубав, рубав-колов, а в перервах з лука стрілами як Леголас. Цікаво було б засікти по хронометражу: скільки часу займають бійки та бої в загальній тривалості фільму?
Судячи з касового успіху цієї епопеї, не тільки у мене такі відчуття. Хоча дехто буде запевнювати, що там класні пейзажі, сюжет і спецефекти. Але то все жалюгідні виправдання. Головним чином ми цінуємо там масові вбивства. Такі ми є: хоч і на підсвідомому рівні, але подобається нам насильство.
Взагалі, в мене складні стосунки з спадщиною Толкієна. Написав на «Кінопоіску» рецензію на «Хоббіта». Забанили. За те що назвав хоббіта злодієм, який безсовісно вкрав останню радість (перстень) в нещасної істоти, практично – інваліда.
Ну і якщо я неправий, то від кого у нас паркани триметрові? Щоб кури до сусідів не перелітали? А решітки на вікнах – аби дітлахи м’ячем шиби не побили? Що це за така цивілізація в якої купа народу спеціально навчаються аби вміти винищити собі подібних. Що це за розумні створіння, які можуть домовлятися між собою лише за допомогою зброї. Холодної чи гарячої.
Навіщо оці всі війська? Невже нам якісь хижі інопланетяни загрожують? Від кого ця вся охорона громадського порядку? Пенитенціарна система? От хотілося б дожити до часу коли не буде отих усіх армій, міліцій, прокуратур, служб небезпеки та інших організацій, які охороняють людей від людей. Дожити б до часу, коли на вікна не вішатимуться грати, а на двері замки. Коли демонтують відео спостереження в магазинах та на вулицях. Тому що ми ж хомо сапієнси! Люди – розумні. І нам нема чого себе боятися.
Але на повістці дня зараз зовсім інше. На жаль.
Та все ж, народ, давайте в Новому році зробимо крок до більшої взаємоповаги, більшої сапієнсності, більшої людяності. І тоді, як не ми то наші діти побачать дійсно людську цивілізацію. В якій швидка встигатиме, лікарі не хамитимуть. Вбивста (хай і орків) викликатимуть огиду. Армії та війни стануть надбанням історії.
