" Чути: кру-кру-кру!..
В чужині умру,
Поки море перелечу,
Крилонька зітру,
Крилонька зітру..."
( Богдан Лепкий )
Почну і закінчу анекдотом.
Німецький концтабір. Добре змащені двері газової камери тихенько закриваються.
Але їх зупиняє блискучий есесівський чобіт...
- Українці є?
- Є!
- Плитку викладаєш?
- Так! А скільки платите?
- Одну марку за метер квадратний!
- Ногу забери!
Тепер українці так швидко помирати не хочуть. То в ті часи їх вивозили за кордон ешелонами, і на схід, і на захід.
Зароблені гроші не так давно почали повертати, але тільки німці.
А зараз українці їдуть працювати на чужину самі. І платять їм там добре. Бо працьовиті...
Кажуть, що чудові американські дороги, беруть початок з часів великої депресії. Тоді в Америці була біда.
Одним із законів, який допоміг подолати кризу, був такий...
Мінімальна плата за годину роботи - 5 доларів. А щоб подолати безробіття, уряд організував громадські роботи.
В тому числі, будівництво і ремонт доріг.
Так що робота на Україні є. А якщо так і платити за неї, то не їхали б з дому українці.
Але поки що, таку зарплату тільки обіцяють... До виборів.
А після них - успішно забувають.
Політично активні українці як завжди вступають у партію КВД. Є таке оповідання у Осипа Маковея. Розшифровується назва -
Куди Вітер Дує.
Змінюються влади... Змінюються герої... А віз і нині там.
Я безпартійний, але на старість вступив би в партію. Якщоб вона зробила на Україні те, що тоді зробили в Америці.
На пам'ятнику Степану Бандері написані розумні слова...
- Опиратися на власні сили.
Щоб бути сильною державою.
Щоб захистити свої інтереси і своїх людей.
Бо найкращим пам'ятником мільйонам українців, які віддали своє життя боронячи свою землю -
хто від німців, хто від росіян - повинно стати достойне життя їх онуків і правнуків.
А їм для цього потрібна добре оплачувана робота. Тут, дома, на Україні. А не в наймах... На чужині.
І тоді повернуться мільйони тих, що шукають там щастя. Вони залишають на чужій землі здоров'я, а дома сім'ї.
Терплять там приниження. Бо гірко чути від чужих дітей...
- Мамо, а наша прибиральниця була дома вчителькою!
Бо тільки на Україні
можна народитися - за гроші.
Вчитися - за гроші.
Лікуватися - за гроші.
Померти - за гроші...
А працювати - майже безплатно...
