Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95690

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36546, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.239.59.193')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Ad Libitum або Як забажаєте

© George, 03-09-2013
Бімбер, курка, борщ,
Кава, леви, дощ,
Пана Мера – Panamera -
Пролітаєм як фанера ?

Народний фольклор


Хмара зачепилась за Високий Замок, і простромлена шпилем телевежі,  виливала на місто нудну мжичку, яку в народі називають «свинячим дощем». Чому свинячим ? Бо заслабкий, щоб називатися просто дощем, а з іншого боку – цей капосник за кілька годин у полі – змочить «до рубця».
У полі. Ха-ха. Більшість юні ясночолої, слово «поле» жодним чином не стосує до сільгоспробіт, а тим більше до своєї вельможної персони.
Такі вже часи настали, брате, такі часи…
Кажуть,  десь ще залишились скромні працівники трудового фронту, рицарі ручної праці та  вільного від вікіпедії знання.  Кажуть.
- У Вас не зайнято? - увірвався у мої «прикавові» роздуми, ніжніший від  мурмурандо,  ангельський голос  з неповторним співочим акцентом.
Я на сердині міста ! Кафе ж пусте-пустісіньке.
«У Вас не зайнято?!!» -  та у мене не зайнято вже років мільйон, чи точніше -  я давно вже об’єкт не романтичний, а виключно археологічний.
Огледів створіння. За привілеєм музейних експонатів, на відміну від напалених молодиків - зазирнув юнці у очі.
Lendo calendo, Una malida… - вубухнули Тані Вандер з Даном Баланом.
Єх. Де ви мої –надцять років.
Яскраво-зелені, блискучі очі красуні світилися розумом та інтригою.
Красуні ! Ха. Це просте слово ніяк не могло описати ті неземні риси незнайомки.
Магічне волосся, що виблискувало яскравими вогниками, виклично ідеальні риси обличчя.  Бомба.
- Пробачте, мені чомусь здається, що ми вже зустрічалися – чарівний голос дівчини здається забринів у кожній моїй струні. Ого, а в мене, виявляється ще залишились якісь струни. Та зненацька, крізь ману звукових вібрацій, проступив смисл її слів – Так це ж мала б бути моя репліка!
- Не думаю що це так – таку красу, як Ваша, забути неможливо, - спробував бодай підтримати розмову стандартним прийомом.
- На жаль, Ви шановний, підтверджуєте загальну думку, що надміру красиві мужчини не вирізняються за інтелектуальним розвоєм, - премилено проспівало створіння, посміхаючись наче шибеник до різдвяного калача.
Мені одразу ж полегшало. Розіграш.  
Огледів кафе.  Жодної камери не вгледів. Професійна робота. На те вона і  є прихованою. Людей було небагато. Ніхто на нас не звертав увагу. Поряд сиділи двійко дівчат. Пильно глянув на них – масовка ? Одна з дівчат зустрілася з моїм поглядом і потупила очі, почервонівши.
Йоган Штраус !  Такої реакції на мій погляд у дівчат не пригадую навіть замолоду.
Точно масовка. Ти диви, такі молоді -  і так професійно зашарітися, то не є проста штука, скажу вам.
А проте,  буде вам розіграш! Тікати. Чимдуш тікати!!
- Пробачте, чарівна принцесо, але мені терміново потрібно попудрити носика, а може і вигуляти песика, - вистрелив першу-ліпшу бурчалку, приязно всміхаючись, наче Дракула до турецьких послів, - і одночасно, настільки швидко, наскільки дозволяв мій центнер ваги, полинув в бік закладу М/Ж або 00.
Біля виходу крутилася якась компанія, і мені здалося вони фільмували.
Залишалося одне – тимчасовий відступ у вбиральню.
Заскочив і зачинивши двері, глипнув у дзеркало.
То було щось. Шок. Нокаут.
На мене дивилося моє обличчя, омолоджене на років 20-ть і злегка «поправлене». Митецька робота. Все було на рівні. І фігура, і стильний одяг.
Заплющив очі. Розплющив – все без змін.
Молодими, доглянутими руками добув телефон – ух ти, - Vertu з брильянтами.
Затим гаманець. Золоті карти, євро, доляри.
Швейцарські водійські права, техпаспорт на Aston Martin Vanquish.
Якщо це розіграш – то нехай хоч до віку розігрують.
Плеснув водою в лице – і відчув ніжний незнайомий, збудливий запах.
Пригадав (?!) – це одеколон «Clive Christian Imperial Majesty», точніше його індивідуальна інтерпретація.
Отакої. Що ж додають тепер у ту каву львівські батяри. Та й кав’ярня просто стандартно хороша – на Академічній. Непогана, проте не ексклюзивна. Їх у Львові залишилось ще кілька. І всі зовсім не в таких попсових місцях.
Які ж засоби здатні на таке ?
Кажуть у індійських курильнях о…
І тут задзвонив телефон.
- Доброго дня,  шановний користувач   . Прослухайте позивні ментальної синхронізації…, -  і залунали звуки чимось схожі на позивні радіо Люксембургу в комбінації з Говорить радіо Москви.
В очах потемніло, схопився за раковину. Мобілка вимкнулась.

Дика суміш кількох сотень мов, звичаїв, казок, традицій, жалюгідного наукового здобутку людства з безжальними коментарями могли б зірвати дах, якби метальні здатності були функцією головного мозку, який є лише звичайною антеною з дуже обмеженою оперативкою,  найбільш прийнятним земним аналогом якої є порівняння до надпровідних полімерів Літтла…

Коротше, справа полягала у тому, що шановний громадянин вищої цивілізації, ім’я якого неможливо перетворити на земне, вибрав мою скромну особу для передачі свого метального образу для створення свого відповідника на Землі. А обраний він був для повного злиття із дівчиною з Львівщини, яка нав’язала контакт (!!!) з шановним галактичним бароном…
Повільно повернувся в кафе.
Дівчина сиділа на місці, згоряючи з нетерплячки.
Ще б пак. Я мав виконувати всі її забаганки – а галактичний барон ловити кайф від нашого «зажигу»…
Так минуло років із десять. Програма була тісна. Відвідини поселення в маріанській впадині, відлюдників у районі моря диявола, чорних гумористів з бермудського трикутника, флористів із Сахаліну, підземних жителів пустотілої Землі…о скільки того було.

Річ ясна, – ми повернулися майже в той же час  (плюс кілька годин…не більше).
Отямився я на площі Ринок у своєму таксі. Проїжджаючи мимо тачки львівського мера,  ледве не втримався, щоб не сплавити його Panamera, портативним комунікатором з додатковими прикольними фукціями штибу бластера, інтерпрессора та анігілятора.
- Та нехай собі як знають, божеволіють конають, нам своє робить – пригадалися безсмертні слова, чи не єдині, за які мені, як представнику планети Земля було не соромно перед галактосами.
Дружина зустріла мене традиційно - зупою, яку діти називали «зупа з трупа», і від якої пів-Західної України виїхала в Світи широкі.
Недбало кинувши з гаманця пачку долярів, розпочав сьорбати «концентровану ненависть до людства», яка була повним аналогом витвору повара спартанського царя Леоніда.

А на моїй шиї блимала зеленим світлом комунікаційна лампа-брелок.
Надходить нова місія – а старість і хвороби хай розслабляться і дадуть собі спокій.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Тіснувато у фолрматі :)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 08-09-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Романа Любомирська, 06-09-2013

І часто вам таке сниться?))

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 05-09-2013

ТОНКА ІРОНІЯ

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Аркадій Квітень, 05-09-2013

Дуже мила оповідка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 04-09-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80116295814514 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …