Літо
Якось млосно продзвенів будильник. Лише 7-ма ранку, а вже така спека. Легкі шифонові фіранки марно чекали подиху вранішньої прохолоди. Вона шумно видихнула, відіпхнула зіжмакане вологе простирадло і пішла в душ. Волосся вирішила не сушити, щоб на довше зберегти хоч якусь вологу для тіла. Глянула з відразою на вчорашні пропотілі джинси, що здавалось ще досі пахли маршруткою. Відшукала в шафі легенький бірюзовий сарафанчик. Тонкий шовк огорнув тіло доречною природною свіжістю.
Протяги ескалатора в метро злегка остудили розпашілий люд, та задушливий вагон знову повернув у спекотне літо. Коли потяг загальмував перед черговою станцією, вона вся притислась до пасажира поруч. Тілом відчула молоду силу, міць і пружність. І запах…Густий запах молодого чоловічого тіла. Аж в носі засвербіло. Вона підняла очі і зустрілась поглядом з карооким темноволосим юнаком. Він мило посміхнувся. Вона геть зніяковіла та підсвідомо притислась до нього ще сильніше, заворожена тим звабливим запахом. По спині пробігли шалені мурашки. Він обняв її за талію і вона відчула цього чоловіка. Тонкий шовк розкрив усі секрети бажання. Вона не пручалась лише тихо танула від пристрасті, що заволодівала тілом. На наступній станції він схопив її за руку і витягнув з вагона. За мить вони бігли вверх по ескалатору. Вона не помітила спеки вулиці і майже летіла за ним, міцно вхопившись за його руку.
Всі під’їзди з кодами, з домофонами. Він нервово смикав дверні ручки. Ото позамуровувались. Нарешті чергові двері важко заскрипіли і вони вибігли на другий поверх. Одним швидким рухом він висадив її на широкий підвіконник та майстерно звільнив від трусиків. За мить вона відчула в собі молоде чоловіче начало і піддалась одвічній жіночій насолоді… Ще мить, ще мить і немає навколо нікого і нічого. Тільки тепло і літо.
Вони ще трохи помовчали. Потім він погладив її волосся і ніжно поцілував в губи, підняв з підлоги свою сумку через плече, розвернувся, глянув на годинник та швидко збіг вниз по сходах. Вона сиділа там ще кілька хвилин, весело розглядаючи розмальовані стіни під’їзду, далі підняла з підлоги трусики, сховала їх в сумочку і швидко вийшла на вулицю. На роботу йшла пішки.
День пройшов звично. Лише пам’ять десь на потім залишила на згадку стан спекотного шаленства. Літо…
Зима
Новорічна вечірка видалась на славу. Добре, що вирішили святкувати в офісі. Тут все під руками: і музика, і відео, і спецефекти. Страви до святкового столу готували жінки, а напої забезпечувала сильна половина. Її торт усі хвалили і салатницю з її фірмовою “білою королевою” теж спорожнили найшвидше. Він сидів через три стільці від неї. Вправно орудував пляшкою Hennessy, примовляючи, що саме такий напій слід вживати таким достойним представникам колективу. Коли дівчата пішли танцювати, вона підсіла до нього ближче. Подумала, що чоловік, який приніс на вечірку Hennessy, вартує уваги. Він легко підтримав розмову, доволі дотепно жартував та непогано танцював.
Досипати новорічну ніч пішли до нього. Сказав, що знімає кімнатку неподалік, і не треба викликати таксі. Провів її до невеличкої кухні і запропонував кави. А потім дістав із спортивної сумки пляшку Каховського коньяку.
- Там і так досить всього нанесли, тому вирішив зекономити, - сказав він, весело посміхаючись.
Вона голосно розсміялась. За хвилю попросилась до ванни попудрити носика. Він не почув, як вона тихо одягнулась і пішла геть. Надворі нічого не змінилось, хоча почався новий рік. Сніг так і не випав, а вона так хотіла нового снігу.
- Сама винна, - подумала вона і задумалась. А може і не задумалась. Обоє рябоє. Сумно. Зима...
