Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36196, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '35.173.254.36')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Утопія

КАМ*ЯНІ ДЕРЕВА

© Аркадій Квітень, 30-06-2013
  
   Корнішони доволі давно рахували себе заможними, ще з тих смутних часів коли заможними стати було грішно. Та зараз інші часи – грішно стало бути не заможними. Тому Корнішони не скупилися на всілякі прибамбаси демонстративно виставляючи на показ, всім не заможним, своє витончене, загартоване непосильною працею, світське життя.  Хай черви завидують, так вони думали про не заможних, хай вони сходять слиною, як скажені собаки, казали вони на своїх сходках умаляючи один одного всілякими дивовижними пристрастями. На численних світських раутах Корнішони почувалися  розкуто, називали себе ліво славними і на камеру відкрито глузували з усіх не заможних. Содом і Гоморра були лише квіточками, а ягідки  визріли лише зараз, на очах усіх право славних, як смокви в Райському саду. Бо, як це не банально звучить, ліво славні були антиподами право славних. В природі завжди панує гармонія: раз є біле то обов’язково має бути і чорне. Лише кількість того чи іншого завжди коливається в залежності від світанку, чи проти ночі. Зараз було проти ночі, а тому ліво славні біснувались, хотя в глибині своїх мерзенних душ, підсвідомо, все таки побоювались право славних і тому, на своїй щорічній сходці на вершині Монблану, задумали створити свою церкву, щоб з’єднати всіх ліво славних однією вірою. Сказано – зроблено. Заможні не вагаючись створили, подібне золотому тільцю, своє божество -  Мамону, і називалися тепер вони між собою мамонівцями. Наприклад: мамонівець Патисон, чи мамонівець Франкейнштейн. Було зручно у спілкуванні і навіть якось утаємничено, загадково з таким собі ліво славним шармом. Мамонівець -  це не СЕР чи ГРАФ, що давно вже втратили свою громадянську силу в часи розвиненого пост капіталізму -  це нова формація заможних людей. Свого новоствореного Мамону вони вирішили поселити не на Сході чи на Заході, як хотіла меншість, а на Ближньому "Півдні", в такому собі райському куточку посеред Теплого моря, щоб було два в одному – і помолитися, прибувши прочанином, і, водночас, відпочити від світських справ. Острів був чудовим, море великим і теплим, а туземці, хотя й не славилися своєю красою, все ж були не дуже засмаглі, але всі чорноволосі, улесливі, з хитрющими і жадібними  очима - своєрідний рай земний. А як що був рай, то має бути і райський сад, ось  в цьому саду мамонівці гуртом посадили кам’яні дерева-схованки які урожаю не давали, а навпаки – забирали його у довірливих мамонівців. Все закономірно – як біле і чорне. Мамонівці, подорожуючи світом чи займаючись світськими справами, тричі на день, повернувшись фейсами на південь, віддавали шайну своїй Мамоні. Туземці, будучи людьми практичними, Мамоні не молились, вони, ще з доісторичних часів, вірили лише тому що було в їх гаманці і тишком-нишком посміювались над новими прочанами які вже помітно понабивали шишаки на лобі від необачної завзятості. Чим збільшувалися їх статки, мамонівці ставали все набожнішими і суєвірнішими. З дому вони перли все накопичене добро на острів та віддавали на схов кам’яним деревам, а самі все молились і молились поки їх, ось так у розслабленому стані, не спіткала Небесна Диявольська Сила. Вона вже давно підкрадалась до мамонівського Антираю та все не було нагоди прикрити їх лавочку. Та ось скориставшись розслабленістю мамонівців, які на цей час втратили не тільки здоровий глузд а й почуття самозбереження, Диявольська Сила в одну мить пристукнула їх Мамону, закрила Антирай, експропріювала все накопичене мамонівське добро, водночас перетворивши мамонівців у простих черв’яків і зникла у невідомому напрямку. Черва, що ніколи не були мамонівцями, не знали чи радіти їм з цього приводу чи горювати - тепер нікому було завидувати і вони почали глузувати один з одного. Одні сварилися кулаками в бік "Півдня", другі тикали туди дулі. Життя продовжувалось.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Спробую розшифрувати на свій розсуд

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Читач, 02-12-2013

Алегорія?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Olex Tron, 12-07-2013

Дуже суб*єктивна рецензія

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Зоря, 05-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 01-07-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76665878295898 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …