ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 848
Творів: 12985
Рецензій: 20412

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Ессе

Зелене

© Andriy Mudryy, 03-10-2005
Задумуючись над тим чи є множина китів в океані чи там інфузорій туфельок зліченною на зеленій поверхні стола, де також знаходиться цей листок, складений фінськими виробниками з волокон целюлзи для того, щоб чеський графіт залишав на них тонкі шари. Зрештою, в нашому житті все таке ж шорстке, як і папір, і коли дві шорсткості накладаються одна на одну (це особливо у людей) то трапляється конфлікт ціною у кількасот нервових клітин, що не відновлюються. (між іншим ті, що так твердять, кажутьпівправди, бо насправді жодна з клітин у людині не відновлюється, а просто утворюються нові.)
Єдине тертя, що веде до прогресу -- тертя мозку об черепну коробку, у людини, що шукає інверсію у словах, цифрах, думках і сигаретних кіосках, потенціал диму яких може занурити усе наше місто над рікою, якої нема, у біло-п'янкий смоґ із зеленими та вічутними лише для носа крапельками нікотину. Ці краплі поміж молекулами кисню, азоту, вуглекислого газу, аміак і чогось там іще, допомагають труїти (чи стимулювати!) свідомість, що так і потребує вина поезії, а, отже, і поезії вина, можливо того самого, що його Гіййом Аполлінер (зумисне чи ні вже нескажем, бо той помер у свої неповні тридцять) не вніс до "Алкоголів".
В його часи в його Франції (хоч крові в нього французької було найменше), ніхто і здогадуватися не міг, що зашмаровозені стахановці серед груд залишених нам Юрським періодом з його пустоголовими і твердокостими велетнями, що, як зараз здається нам, паплюжили планету.
Споглядаючи на кришку стола можна також припустит існування амеб (можливо навіть і дезентерійних) у лужбинці на зеленій кришці. Можливо їх теж мала би заспокоювати зелена облущена емаль, що зараз нагадала мені про зелені гранули прального порошку з телереклами, що кров чекістів з початку минулого століття з душі, мабуть, не відіправ. Зрештою чекісти самі були сурогатом-порошком гріха і зухвалості, що навіть у воді шипітиме яе таблетка швидкорозчинних вітамінів.
Навіть Сонце не зможе вигнати амеб з лужбини на парті на чужину, адже це не змогли зробити дезінфікуючі засоби прибиральниці у синьому  білий горошок халаті і червоних з різким написом "Барбі", котра у лівій руці нестиме відро з помиями і шматкою.
Можна навіть припустити, що в евглен-зелених котрих і в мікроскопі не побачиш на зеленій поверхні стола, бо вони (як не дивно!) зелені, і також прагнуть мати імена. Принаймні мене своєю формою вони спонукають називати іх Пріськами, Хіврями, Маріями-Антуанеттми, Черчілями, Кучмами, Януковичами і Бубками-з-жердиною. Не може бути там щоправда Марадон, як можна синтезувати настільки дрібні таблетки, щоб у тому середовищі мікроогранізмів підняти скандал.
Конкретність певного виду тут теж відсутня, бо штами розбігаються як гармонійна послідовність. Але вони все-таки щасливі, бо ми не змогли виявити в мікроскопі їх грошей (бо таких і нема а-пріорі), тому їм (мікроорганізмам) не треба абстрагуватись так далеко, щоб можна було збагнути Жорданові матриці чи поліноми Жегалкіна. Вони взагалі не можуть вимовити "Ж", таким чином втрачаючи можливість описати жорна, жир, баржу чи спаржу, або жінку, адже вони гермафродити.
А ми -- люди: такі великі та дурні, аналізуємо власну кров, на нявність тих дуже маленьких тваринок, що показуються нам у формі інтегральчиків, бо вважаємо, що так треба, що жити -- думати далі про граматики та математики, правопис та економіку, політику та музику, жінок (про чоловіків ніхто не думає - бо цього справді не треба).
От тільки Маяковський і далі може всіх звеселяти своїми "водостічними трубами", про які він писав на волокнах целюлози, можливо вдихаючи запах волосся невідомої нам і не існуючої для нього (для них -- мікроорганізмів) незнайомки.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0101389884949 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif