Писати свої рефлексії приємно, це люблять навіть адміни. Тож, додам і свої п*ять до теми жвавості на нашому улюбленому сайті.
Кеп нагадує, що ГАК - це не просто літературний сайт. Це - спільнота і ристалище: кожен бореться з вадами свого тексту, шукає своїх читачів, росте, пізнає себе через свій текст і реакції на нього.
Спілкування і рецензування - дві товсті ноги, які тримали ГАК багато років. І коли нині з*являються нові автори, які не бажають включатися у це спілкування - особисто мені стає прикро. Існує припущення, що люди, які тільки публікуються, але не коментують і часом навіть не відповідають на рецензії, - висловлюють таким чином свою неповагу до решти. Звісно, можливо це просто сором*язливість, геніальність або страх перед клавіатурою - тут всяке буває. Проте, це не наш шлях бобра, друзі.
Ситуація не зрушить, поки ми самі її не зрушимо. Можна було би, як пропонували деякі старожили, ввести санкції для тих, хто не коментує, але санкції добрі там, де є товарно-грошові відносини. У нас - мистецтво і тонкі матерії, метелики в животах і теплі пледи - теж у нас. Тому і це не наш шлях, ні.
Є чимало тіл.сайтів, ви побували і побачили, але обрали чомусь оцей. Тож, уявіть, що це ваш клас, або ваша університетська група, або під*їзд, наприклад. Довкруж люди, з якими ви будете взаємодіяти, від яких хочете чути відгуки на свої неповторні і прекрасні твори. Саме тому мусите - ! - бути готовими дати щось навзаєм. І це щось - не байдужість, не ігнор, і навіть не найбільше благо - ваші твори. Справа в тому, що у цьому під*їзді одні літератори. А літераторів важко обдарувати віршем, оповіданням чи навіть романом. У них є свої, а ваші їм будуть потрібні лише тоді, коли будете цікаві і приємні ви самі. Така вже капосна натура.
Проте літераторська спільнота - це цікаво і корисно. Особисто я згадую з теплом усі "хвилі" ГАКівської спільноти, кращих з неї, шкодніших з неї. У дискусіях і полеміці часто-густо народжувалися чудові речі, і краще за все розкривалися люди.
І насамфінал Кеп нагадує: рецензування - не повинність, а спосіб спілкуватися тут, серед митців і літераторів. Спосіб бути корисними для інших, зростати самому. Бо якщо цього немає, який тоді сенс?
