Вчора вона купила собі фарби. Трохи комплексувала – панянки її віку купують тефлонові сковорідки, або силіконові формочки для запікання кексів. У крайньому випадку – стильну хромовану солонку. Або перечницю. Вона ж готувати не любить. Не бачить сенсу в тому, аби стояти на кухні півдня заради півгодинного гастрономічного задоволення. Суть життя не повинна зводитись до продуктової корзини й туалетного паперу – сказала вона сама собі. І купила фарби. Того ж вечора сіла малювати. Кольори просилися на папір. Прозора вода у склянці обіцяла пензлику золоті гори. Білий аркуш загадково мовчав. Малювати своє життя непросто. Якого кольору самотність? А закоханість? А щастя? Вона усміхалася. Фарби малювали…
