І задвигтіла земля, застогнала від міцного удару. І ріки вийшли з берегів, і час зупинився. І Місяць змінив Сонце на небі. І Ніч змінила День. І всі Зорі згасли від горя. І завмерло все довкола. Падаючи крізь розбиті на друзки надій, минаючи прозорі бульбашки безтілесних нездійснених мрій, пролітаючи мимо ледве вловимих зітхань-розчарувань летіла додолу одинока Сльоза. Вселенський смуток і гіркоту ввібрала вона в себе. Важкістю гострих слів і сталевим розпачем була вона наповнена. І тисячами ударів розбилася об кам’яну землю. І освітила Блискавка заплакане Небо. І впало Небо на землю дощем сліз. І вдарив Грім. І розбив ще одне Серце…
