Мені треба знайти своє натхнення,а не дрочити на чуже, бо відчувати у роті чуже білокуре сім*я і вдавати,що зацікавлений,захоплений,це наче відчувати чужий копняк на своїх стертих до м*яса сідницях,позичати в когось рими,настрій,ритми це неначе віддавати душу дияволу маючи під рукою Бога,це тупо низько,слизько поводитись,одягатись,кричати,наслідувати когось,вийобуватись,коли в тебе хуй бажає кращого,а морда не обіцяє красивіших рис ні завтра ні напередодні. А як це бути собою? Скажіть мені питаєте ви. Та як блять - це треба ще вміти,а в нашому світі це не можливо,не варто,це зайве,бо якщо ти не чуєш власного пульсу то чого ти тримаєш пальці на руці ближнього,чому кожного ранку прокидаєшся поглядаєш на свого кота і кажеш - сьогодні я піду на пари,і повернуся з новою блискучою позолоченою сракою оздобленою какашками від Сваровськи і обіцяєш купити йому позолочену газету,на яку він буде з спокійним серцем гадити. Думаєш йому це потрібно?Думаєш тобі це потрібно . Йому треба,ти був щасливий,тому він буде срати на будь-яку газету яку ти йому даш,а тобі для щастя треба їжі,відпочинку,і десь провести ніч,ну і можливо покурити - це вже для любителя.
Тому досить шукати для себе пригод на свою пухнастуню,досить заглядати у пусту миску з надією на те,що там щось з*явиться,піди і вкуси свого хазяїна,піди і потягни Бога за бороду,бо якщо ти цього не зробиш ніколи не будеш щасливим. НІКОЛИ.
