Розставання....Ми стали занадто високої думки про себе. Нам швидко стали набридати люди. Нам весь час не вистачає нового. Та втративши нам стає сумно за тією людиною. Не вистачає саме її, її слова, підтримки, не вистачає тих хвилин, що ви проводили разом, не вистачає тих розмов. І якось на душі стає так погано, такий напливає смуток. Хочеться вернути ті моменти, та як? Все повернути назад.... Та вже не буде тих минулих відносин. Всеодно залишається якийсь відбиток, якийсь осадок.... То чи потрібно так жорстоко поводитись з людьми? Ті люди які поруч біля вас, бережіть їх, тримайтеся за ними. Не будьте занадто високої думки про себе. не задирайте носа, адже тим, що високо піднімаються, дуже боляче падати...не потрібно про це забувати...
Як тяжко приходити додому, знаючи, що там тебе ніхто не чекає. Як обідно проходити повз квіткового магазину, знаючи. що тобі їх ніхто не подарує. Як обідно дивитися на небо, знаючи, що твій погляд ніхто не ловить. Як боляче дивитися на парочки. знаючи, що біля тебе нікого нема. Як важко отримувати смс тільки від оператора......
Якщо ви зустріли людину біля якої вам добре...бережіть її.....бо бути самотнім дуже тяжко...
