Бувають ситуації коли разом не судилося бути . Просто дружба. Але правду кажуть дружби між хлопцем і дівчиною не існує, рано чи пізно хтось закохається. І це дійсно так. Я знаю багато хто скаже, що це неправда, ось в мене зовсім інша ситуація...але то тільки слова. Дружби між хлопцем і дівчиною нема хтось обов"язково кохає. Можливо він просто не хоче цього показувати на зовні, адже боїться, що невзаємно, що після того як він або вона відкриють свій секрет відносини зміняться і зміняться не в кращий бік. Що він (вона) просто не зрозуміє, адже довгий час вважав тільки другом, розповідав все, і що трапилося і хто подобається, що хтось сказав, а після слів "ти знаєш, мені здається, що ми не просто друзі я люблю тебе" все змінюється. З"являється барєр, який неможливо переступити. Звісно ви двоє будете робити вигляд, що нічого не змінилося, що все як раніше, але це нетак. Натягнуті розмови, які тріщать по швах. Натягнута посмішка, коли хочеться заплакати, підбігти обняти ы быльше ныколи не выдпускати. Інколи навіть страшно стояти поряд, таке відчуття, що ось ось і невитримаю обніму, поцілую, скажу ніжні слова і ніколи не відпущу, нікому не віддам, але щоразу стримуюся, щоразу хочеться кричати від болю, а замість цього ти дивишся на нього і посміхаєшся, він посміхається тобі у відповідь не розуміючи нічого, він гадає, що все добре. Адже ти сильна ти з всім справишся. Але буває таке, що стриматися просто нема сил. Сильні також ломаються. Їм також хочеться тепла і розуміння. Їм також хочеться, що їх просто хтось обняв, просто без причини, без ніяких слів, просто обняв, і сильно-сильно прижав до себе, щоб стало аж важко дихати. Це надає їм сил, це надає їм стимулу іти і боротися далі. Бо інколи ломаючись, виснажуючись вони гадають, що вони нікому не потрібні, що в цьому світі вони самі, і що їхні старання і спроби є марними, що вони безглузді і нікому не потрібні. Невже так важко відповісти взаєємністю на почуття, невже так важко? В її ногах десяткі хлопців. Вони просто сходять з розуму від неї, вони готові заради неї дістати зірку з неба, а їй цього не потрібно. Їй потрібен лише він, тей,який не цінує те що вона любить його, тей який бадужий і холодний до неї. І від цього їй боляче. Їй боляче від того, що вона розбиває серця іншим сама цього не бажаючи. Ще при знайомстві вона хоче закричати не зв"язуйся зі мною, бо я зроблю тобі боляче, вона намагається бути холодною, але її доброта і любов до спілкування перемагають і як результат, ще один закоханий, готовий кинути до її ніг весь світ, бо всі кажуть, що в неї закохатися нереально, на що вона відповідає, що це реально, і просто опускає до низу сумні, повні сліз очі, вона кохає того одного, який може в неї не закохатися. Щоночі вона проливає сльози, подушка вже мокра від сліз. Вона просто лягає дивиться на зірки і місяць і тихо плаче, сильно обнявши свого плюшевого ведмедика. Вона закриває очі і щоразу уявляє, що вони разом, що вони так сильно кохають один одного, вона уявляє ці картини і ще більше від цього плаче.Вона настільки кохає його, що готова пробачити йому все все все. Вона любить йогонастільки, що готова відпустити тільки заради того, щоб він був щасливий. Вона хоче одного, щоб йому було добре, а вона...вона переживе, вона витримає, головне щоб йому було добре, а коли йому добре тоді і вона щаслива. Нехай він і не поряд, нехай він не її, але вона щаслива тільки від того, що вона може бути поряд біля нього, бачити його очі, посмішку, чути його чудовий голос, його дихання, відчувати його серцебиття, вже тоді вона щаслива. Вона не знає, як їй з цим жити надалі... вона знає, що чим далі тим все гірше і потрібно, щось вирішувати. Вона зрозуміла, що неможе більше так, вона вже немає сил чекати, адже вона розуміє, що чекаючи на його відповідь, життя проходить повз неї, повз не зачіпаючи її. Адже вона не бачить навколо нічого. Вона бачить лише його і чекає коли він щось скаже їй. Хтозна скільки вона ще витримає. Але вона реально розуміє, що сили вже закінчуються, що ще трішки і вона безсильно впаде. Просто на даний час їй більше ніхто не потрібен окрім нього. Настають моменти, коли їй хочеться зачинитися вдома, вимкнути телефон, просто лягти і не прокинутися. Але вона вмикає телефон, комп"ютер, а раптом він подзвонить, а раптом він напише. Вже сил нема. Скільки вона ще зможе так прожити. Це реально жорстоко. Краще б він дав відповідь, нехай навіть відмовить, пошле їй так стане легче. Бо чекати вона просто немає сил. Ще трішки і впаде...
Ніколи не давайте марної надії, адже в очікувані людська душа ржавіє і черствіє. Після очікування людина змінюється, вона стає байдужою і безчуствєною. А їй так хочеться кохати і бути коханою. Вона просто хоче, щоб хтось обняв її, зрозумів. Перед тим, як щось сказати гарно подумайте, а чи потрібно, перед тим, як щось зробити подумайте, а чи вірно ви вчиняєте. Будьте обережними не калічте іншим життя. Навіть, якщо хтось колись скалічив вашу, згадайте наскільки це боляче і що вам зробила ця беззахисна людина, яка перед вами, яка просто відкрила вам серце і душу. Не калічте, подумайте....
