- Марічко, виклич будь-ласка до мене Михаїла, терміново, – з трубки телефона доноситься досить таки владний та сильний голос, і навіть трохи стурбований, мабуть через те, що розмова з Михаїлом буде серйозною. Після невеликої паузи, що тривала максимально дві-три секунди, вже доволі таки бадьорим і веселим тоном:
- Марічко, наколоти нам дві чашечки кави, Михаїлу без цукру : він і так у нас солодкий, а мені цого разу дві ложечки – не хочеться мені з інфарктом злягти (на обох кінцях телефонного дроту залунало щире гиготіння обох співрозмовників)
- Як буде завгодно, мусьє, а Міша буде у вас вже через п’ять хвилин, - продзиготів у від повідь дзвінкий голос з другого кінця дроту, що належав досить таки гарній жіночці. Краса ця виявлялась в її очах і правильних рисах обличчя. Нажаль, все інше приховував світлий халат, як раз такий, що зазвичай зображують на іконах, в яких вдягнені святі. Вона продовжила далі з надією в голосі: «Шеф, я Вам після цього ще буду потрібна?»
- Ох, вже ці жінки, добре, коли в кабінеті буде Михаїл і кава, ти вільна, - сказав у відповідь Господь.
- Ой дякую, ви самий кращий, просто мене, ця спека скоро доконає, хочеться розвіятись десь у парку!
Проходить п’ять хвилин . Лунає стук у двері головного, скажемо відверто, що двері дуже здоровецькі і цупкі (можливо навіть дубові), на них охайно прибита табличка з загадковим написом «α та Ω».
- Заходь, любий Мишко, є до тебе серйозна розмова.
В кабінет заходить Михаїл. Це високий, стрункий і дужий чолов’яга середніх літ, при цьому він вдягнений у класичний костюм-трійку «від Версаче», в руках тримає дорогий дипломат. Всю «картину» дорогого юриста, і навіть якоїсь людяності псують два білосніжних крила, що виглядають з-за спини хазяїна.
- Архангел Михаїл за Вашим наказом прибув!
- Ай, Міша, я тебе прошу - ми ж не в армії, бери каву і вмощуйся.
Поки Михаїл бере свою гарячу чорну каву, роздивимось поблище обстановку в кабінеті, скажемо одним словом: -“Буржуй!” Кабінет заставлений гарними антикварними меблями, на стіні відразу за спиною Господа висить репродукція картини «Тайна Вечеря». Паркетну підлогу прикрашає персидський килим, в якому можна потонути, також у куті на підставці стоїть електрогитара (скоріш за все іменна) з автографом: Богу, з повагою Чак Беррі! Єдине, що псує цей довбаний Фень Шуй, так це старий маленький телевізор невідомої нікому зараз марки «Електрон», що стоїть на громіздкому столі начальника.
Так от Михаїл бере свою кава і не сідає, а просто таки падає в дуже зручне та мабуть дуже дороге крісло, робить ковток, гучний напис на чашці говорить «In God We Trust». “ Так, старого дурня вже не переробиш, - злегка посміхаючись думає Михаїл, насолоджуючись ще одним ковтком чудової посляобідньої кави.
- Ну, і навіщо Всевишній, я тобі так терміново знадобився?
- Михайлику ти мій, я навіть не знаю, як тобі все це подати, коротче, скажу прямо, в мене для тебе є одна брудна роботка.
- А саме? – у голосі Михаїла відчулась нотка напруженості, навіть стало помітно, як кінчики пальців у архангела світла починають потихеньку роспечуватись від хвилювання, як вуглики у багатті.
- Так, Мишко заспокойся, а то ще спалиш мій улюблений килим; справа геть єрундова, але, як я кажу брудновата трохи. Коротче склавши всі думки в одне ціле, проаналізувавши ситуацію, що склалась, взвісивши всі «за і проти», хочу, щоб завтра ти випалив усю планету Земля, це та, що знаходиться в Сонячній системі! Ось тут в архангела з пальців вирвався невеликий згусток вогню, але відразу ж згас.
- Але за що? – голос Михаїла на слові «що» помітно затремтів, мабуть вперше за 800 років (потріпали йому тоді нерви хрестоносці з їх дурнуватими походами та ідеологією). Здавалося б самий головний з касти «архангелів», охоронець брами Раю, якому на роду написано мати холоднокровне серце і повести в майбутньому військо Господнє на вирішальний бій в Судний день, при цьому не відчуваючий, особливої симпатії до людей – і ось тобі на – стрєманувся, пустив слюні! Може Бог лапухнувся з його кандидатурою?
- За що? Знаеш, головна причина в тому, що мені набридло їм в тисячний раз давати «останній шанс» на реабілітацію. Це безглуздо, їх вже ніщо не виправить та й не хочуть вони виправлятись Відкрий, будь-ласка, 10 моїх заповідей і Карний Кодекс Раю – в цих документах закладена головна суть становлення цивилізації, а для них вже немає там такої статті, яку б вони не порушили. Утопаючі в єресі, люди примудряються навіть заробляти на моєму імені, розуміеш, на МОЄМУ імені. А згадай Всесвітній Потоп, згадай Вавілон, згадай Содом і Гоморру і навіть розпяття Христа, ці кретини разп’яли цього бідного недоумковатого, навіть не стільки за те, що він проголосив себе Царем Іудейським, а за те, що нібито був моїм сином – чи ти забув?! Імідж вони собі попсувати через край – на 1000 років вперед, як я вже тобі сказав, люди – купа непотрібу, а коли цей непотріб кожен день мозолить очі, він починає дратувати, а нерви, як кажуть вчені – не відновлюються.
Тут настала черга відповідати Мишкові:
- Я тебе зрозумів, але ж навіщо так радикально виходити з ситуації, адже є і свої плюси для нас у їхньому існуванні. А ти не забув про віруючих, і що буде якщо вони всі завтра прийдуть до брами і скажуть «Доброго дня, а ми до вас» у нас же віз для них не вистачить. З Пеклом там справа інша, воно кордонів не має. Михаїл замовк на хвильку щоб набрати побільше кисню, і продовжив:
– А як же їхне кабельне телебачення? Порно на каналі “Playboy”?Від наших бабів хіба дочекаєшся сексі-стриптизу. І взагалі у нас весь Рай дивиться людські телепередачі, і особливо «Шоу Опри Уінфрі» - доречі в мене на DVD колекція всіх минулих випусків. А людські шмотки, невже знову будемо одягати ці незручні балахони (при цій фразі Бог трохи зморщився, так як сам любив спортивний одяг і в данний момент був вдягнений в футболку, шорти і кросівки відомої фірми «Adidas»), а «Coca-Cola»- рахуй, що пили – після цьго Михаїл замовк.
Запанувала хвилинна тиша, ніби закликаючи співрозмовників заспокоїтись. Першим заговорив Бог :
– Мій добрий старий друже, я тебе вислухав і чудово зрозумів, але відповім коротко словами якогось пацана: «Сильний Бог – це не той, хто може собі багато дозволити, а той, хто може від багато чого відмовитись», пройде час і ти мене зрозумієш, а тепер просто зроби це!
- І яким чином я маю це все зробити? – запитав вже тихим вгамованим голосом Михаїл.
- Я про це довго думав, спочатку хотілось списати все на глобальне потепління, але вияв ляється до нього ще довго чекати, і думаю, що це буде удар здоровецької комети, швидко і надійно! Якщо все зрозумів – йди, – наказав архангелу Господь.
Михаїл погоджено кивнув головою, встав з крісла, поставив недопиту каву на піднос і попрямував до дверей. Виходячи з кабінету він почав говорити. – Ааааа…., - але запнувся і вийшов за двері. Віддаляючись від будівлі адміністрації, Михаїл повторював знову і знову про себе фразу: – Ну, і день сьогодні….ну, і день сьогодні.
Переходячи перехрестя і виходячи на тротуар, він надівав навушники, зараз там грала пісня його улюбленого гурту “Арія”, його силует розчинився в літньому післяобідньому хаосі, цього райського міста, в цьому бурхливому потоці мешканців, поспішаючих у справах не зрозуміло куди і навіщо…
Ей, скріпач!
Пой і плачь,
і хвалісь ігрой.
Всьо равно,
Мьортв ти давно.
Что нам род людской? -
ім би піть і жрать в трі горла день і ночь,
Будь ти тріжди гєній ім нєльзя помочь!
