

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12161
Рецензій:	18702

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза мережевий конструктор

Трінідад і Тобаго 11

© Камаєв Юрій Статус: Історик, 05-01-2007
Продовження, попередня частина http://gak.com.ua/creatives/1/3094 Нє, тут щось конкретно не так. Чому він не знав відгуку на пароль? Склероз то гнила відмазка. - Професоре, а не маєте те чого випити для храбрості? Той схвально глянув на мене і дістав із шухляди пляшку „Столичної”, такої як ото плавали в бухті Ель Вагабундо. - Ганусю, дістань но стакани. Я крадькома оглядав квартиру. Наче все нормально, та щось мене непокоїло, муляло. Чому зламаний фікус на вікні перев’язаний скотчем? Пляма на стіні від картини чи портрета. Зняли, вочевидь, недавно. Та й стара чомусь шукає стакани серед стосів білизни, видно що не знає де тут що. Йой, агенте Вяцеку, здається ти попав так що мало не здасться... І не куди не будь, а прямісінько в лапи контррозвідки. В голові залунала старовинна пісенька „ти нє агєнт, нє ноль сємь, нє Джеймс Бонд”. Є в мене одна манєчка – колекціоную сіді-диски з українською попсою початку століття. Чи колекціонував... Мабуть вже треба про себе в минулому часі. Пом’януть хлопці в конторі, а третій, як завжди вип’ють за прекрасних дам. Гануся врешті знайшла стакани і „професор” із замилуванням наливав столічную по трьох гранчаках. - А закусити? Хоч який шматок сала? Професор несхвально глянув на мене. - Тут, сину, Гондурас. У нас першу не закусують. Еге ж, точно контррозвідка. Ми випили і професор задоволено крекнув. А в мене аж очі засльозилися від цієї сивухи з різким нафтовим духом. На руці професора, коли той перехиляв гранчака я помітив татуювання – якір і під ним дві літери – ГФ. Блін, ставлю пляшку медової з перцем тому, хто переконливо розшифрує цю абревіатуру інакше, ніж Гондураський флот. - Ганусю, готуй наркоз, - весело гукнув професор. Та набрала повний шприц якоїсь мутної рідини. - Професоре, чому ви не в білому? – зненацька запитав я. - Чьо? – щиро здивувався той. Мій подвійний мордохляп в комбінації з крутивязом вирубав професора. Гануся вихопила пістолет та я миттю зреагував – підскочним ногобоєм вибив у неї зброю, та майже одразу дістав в зуби ногою в кеді. Ця Гануся була не промах. Удар по найціннішому я сяк-так блокував та знову пропустив під дих, та так, що аж зігнуло. Одразу ж вже знайомий мені кед заюшив пику. Ця стара холера б’ється як гемон. Мене давно так не били. З останніх сил я звівся і став в стійку. Майже в нокдауні, коли свідомість вже оповиває легкий серпанок, а тіло майже не слухається я почув голос з небес. „Петю, від тебе залежить доля світу. Ти остання надія людства”. Якесь осяйне світло ніби пробилося крізь стелю і проникло в усі капіляри тіла, влилося в кров. Ми із Ганусею злетіли в повітря майже одночасно. Я бачив кожен її рух – наче в уповільненому кіно. Ніхто не повірить, що ломиніг і підскочний потрійний трощизуб можна виконати одночасно, та в мене вийшло. Стара лантухом бараболь важко гепнула на підлогу і більше не ворушилась. Ви тільки не подумайте, що я якийсь там спецназівець чи спортсмен. Просто я ріс в Юліє-Тимошенківську і райончик був не дуже. Тоді там навіть початкову школу не було шансів закінчити живим без володіння прийомами дзю-спаса чи гопака-до. Гануся не виявляла ознак життя, професор було застогнав, та я його заспокоїв ударом ноги. Нашвидкоруч обшукав квартиру. За шафою стояв портрет господаря – справжнього професора Лисенка – усміхнений вбраний у вишиванку чолов’яга з довгими козацькими вусами і пишною сивою шевелюрою. Ось тобі і зламаний фікус. Мабуть професор викинувся з вікна, щоб не потрапити їм у лапи. Серед одежі в шафі висіли два білі флотські мундири. Все, треба вшиватися. Та в двері раптом подзвонили. - Хто там, - запитав я, тримаючи в руках пістолет лжепрофесора. - Гондурас, Гондурас, ти країна просто клас, - фальшивенько знайомим жіночим голосом співали за дверима.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0104119777679 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Трінідад і Тобаго 11

читаєте мої думки