Літніми суботніми ранками вона завжди виходила на балкон у коротенькому халатику. Усміхаючись, опускала білосніжні руки у прозору, теплу воду і починала таїнство. Посеред міріад веселкових бульбашок вона прала свою білизну. За тим – бережно розвішувала її на сонячних промінчиках. Одні за одними з’являлися на шнурочку спокусливі трусики. М’ятно-зеленого, малиново-червоного, ніжно-бузкового кольору. З невеличкими бантиками. З мініатюрними зав’язочками. Поряд – вишукані панчохи з мереживними візерунками-переплетіннями, пеньюари з тонкого шифону, зворушливі цнотливо-білі панталончики. З-поміж усіх днів тижня субота була його улюбленою. Саме в суботу на фоні ясного блакитного неба і білих хмаринок, поміж потаємних жіночих дрібничок, висіло на шнурочку сусіднього балкону і його серце…
