Дощ стукав по підвіконню...Крізь прочинене вікно в кімнаті відчувалась прохолода. Після численних жарких днів вона нарешті спокійно спала. Дзвінок будильника...Відкрила очі, ще більше закуталась в ковдру. Лежала так хвилин з пять, слухаючи як важкі краплини стікають по склу. Як завжди немає настрою. Та попереду дорога, треба вставати. Спросоння потягнулась солодко і в ванну. Вона так любить воду. Вода це життя, та складова без якої воно неможливе. От би зараз хлюпнутись в басейн. Мрії...Все як завжди...Ставить чайник, а сама відчиняє навстіж вікно. На вулиці жодної душі. Темно і прохолодно. В такі моменти відчуваєш свободу, вдихаєш на повні груди і живеш. Чайник випустив з носика пар. Час заварювати каву. Кавовий аромат наповнює кухню. От якби хтось приносив каву щоранку в ліжко. Напевно була б щаслива. Улюблені грінки з сиром і невідома сила знову тягне в ліжко. Ще б трохи полежати. Вона включає ноутбук, музику і бажає доброго ранку тим, хто так само не спить чомусь в такій годині в неділю. Час підганяє. Треба збиратись. Сьогодні вона їде додому, до батьків. Прийдеться взяти парасолю...На вулиці добре. От би зараз погуляти під дощем, а потім випити глінтвейну і скурити сигаретку. От і маршрутка на вокзал. Людей сьогодні мало. Вона любить потяги...Сидіти, склавши ноги під себе, і дивитись у вікно. Думати і мріяти...А ще її захоплює спостерігати за людьми. Можливо б з неї був би непоганий психолог. От приміром сімя їде з нею в одному купе. Жінка виглядає щасливою мамою і дружиною. Чоловік турботливо розкладає речі і все ще дивиться на неї закоханим поглядом, хоча давно вже разом. Зайшов огрядний чоловік в окулярах і тепер всі погляди прикуті тільки до нього. В смішних штанах з підтяжками, з двома величезними сумками. Вона включила музику і вмостилась зручніше. Чоловік довго вдивлявся в свій квиток і нарешті знайшов своє місце. Сів і відразу ж прийнявся пити колу. Довго щось вишукуючи дістав тістечка з кремом і почав їх наминати з усією жадібністю. Вигляд з ненайкращих. Іноді навіть починало нудити. Потім запив все ще півлітрою коли. Гарний апетит. Поправив підтяжки, знову порився в сумці і витягнув пляшку мінералки. Вона сміється. Дорога ще довга. Клонить на сон...Прокинулась від шуму в вагоні. Чоловік все ще наминав щось прицьмокуючи. Складається враження що він їсть постійно. Ще півдороги. Думки заповнюють голову. Підсів якийсь мужчина і мило поговорили аж до зупинки. Прийшлось виходити. І знову дощ. Вона сіла в тролейбус...Їхала містом і вдивлялась в перехожих. Нарешті маршрутка додому. Купа людей. Здається що немає жодного ковтка свіжого повітря. Запах сигарет і алкоголю придушують чималий апетит. Вдома на неї чекає сімя, спокій і тиша. Тільки думками вона десь у Львові, в чиїхсь обіймах. І знову намріяла, нафантазувала. Реальність набагато жорстокіша. А поки що грає в наушниках музика і вона вільна. Вільна і самотня...
