Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29008, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.204.42.89')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Прикольно

© Богдан Ступак, 30-04-2011
Ми йдемо собі вдвох. Самі протилежності. Він високий, я низький. Я мовчу і слухаю, він балакає і навряд чи слухатиме в разі, якщо мені закортить щось розказати. Він обурений, я щасливий. У мене є Сартр! Я вже почав його читати на економіці. Прийду додому і продовжу. Мене переповнює радість, світить сонце, подуває приємний вітерець, моїй радості не має меж.
Як він грузить, мені вже набридло розгрібати його лайно. Навіщо він мені все це розказує? Невже нема кому його більше втішити? Напевне, нема. Пригадую свою "струнку солодку згубу", котра оповідала якось раз про іншого мого друга. Той спілкувався з моїм нинішнім співбесідником, бо "вони самотні такі, їм більше нема с ким спілкуватися". А вона? Сартр (як представник екзистенціалізму!) стверджує, що вона також самотня. Всі люди самотні: від свого народження і до кінця. Ах, вона також самотня! Я ледве помітно посміхаюсь. Який же геній цей Сартр!
Мій співрозмовник затихає. Здається, увесь жар з нього вже вийшов. Тепер хай послухає мене трохи. Дістаю з рюкзака зошит і з непідробною гордістю за плід своєї інтелектуальної праці показую карикатуру на однокласницю.
- Але це не товстолобик. - Скептично зауважує він.
- Ну... як вийшло... але головне все-таки задумка.
- Так... задумка кльова... але це не товстолобик...
Не розуміє мене. І я його навряд. Навіщо його слухаю? Хіба в мене нема більше кого слухати? ... дійсно нема. Невже я також самотній? На зупинку підходить моя подруга. Ми намагаємось зав'язати розмову. Я показую їй карикатуру. Вона посміхається
- Прикольно...
Настає тиша. Ми стоїмо втрьох... самі... Це навіть страшніше, аніж якби ми просто стояли самі. Сонце засліплює своїм промінням, колючий вітер жбурляє в нас жмені піску й ми раз по раз змушені повертатися до нього спиною. Я думаю про те, як писатиму самостійну з економіки, адже згаяв увесь урок на книгу, котру міг прочитати й вдома.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

У мене є Сартр!

© Ганзенко Олексій, 02-05-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73287677764893 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …