Аі та Іо сиділи на березі річки з легкими вудками у руках, у парі рук тонших і парі рук грубших. Сива вода тримала у собі волосінь обох вудок, не думаючи ані тягти її вглиб, ані дозволити вийняти на тій волосіні з іще теплої себе риб’ячу душу. Чекала вечора і видихала потроху туман.
- Сонце заходить! – привітався позаду чоловік у сухих високих гумових чоботах, з відром, повним повітря.
- Один раз на добу! – відповіли Аі та Іо, не повертаючись до нього.
- Чи багато наловили? – повітря брязнуло в поставленому на землю відрі.
- От бачиш річку? Вже повна…
- А чи давно вудите?
- Відколи ти спитав, чи давно ми вудимо…
Чоловік помовчав трохи в сутінки і пішов.
Аі та Іо витягли з води вудки: на волосіні Аі висіла золота монетка, в Іо - срібна. Минула ніч.
ДИВИТИСЯ ШИРШЕ
Аі та Іо на кухні пили чай з долонь одне одного.
Іо придивився до усміхненої перлини світла, яку щойно вкинула до його долоні біла лампа над столом.
- Аі, увімкни-но світло.
- Лампа увімкнена…
- Аі, я прошу тебе ввімкнути світло…
Аі вийшла з кухні й повернулася за півхвилини.
Десь стало світліше.
Чай був напрочуд ароматним і не ошпарював долонь.
ТІСНЕ СЛОВО
Коли Аі та Іо прокинулися в обіймах одне одного – над світом уперше за сірий часовимір зійшло сонце.
Хвилини й години вітали одна одну, плутаючись у стрілках зимових годинників. А надвечір у багатьох потеплілих вікнах рухалися тіні любові. (Принаймні так оповідають легенди тих часів).
МЕЖІ ГРИ
- Іо, ти вмієш проходити у відчинені двері?
- Звісно, вмію…
- Але ж у нашому будинку дев’ять дверей, і три з них завжди відчинені… І я ніколи не бачила, щоб ти проходив у відчинені двері…
- Я дійсно там ніколи не проходив.
- Чому?
- Ну, якби ті двері хоч іноді були зачинені, то я би принаймні міг хотіти їх відчинити або просто думати: зачинені вони зараз чи ні… А так – нецікаво…Нецікаво…
ЛЮБОВ НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ
Аі прокинулась удосвіта, дихала тихо. Не розплющуючи очей, пропливла рукою під ковдрою й на подушці Іо, завглибшки життів із кілька. Він спав. Дихала, дихала, дихала…
Уві сні до Аі підходила жінка з кошиком сірої пухкої глини: «Ліпи собі нового чоловіка – Іо загинув».
