

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12162
Рецензій:	18707

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Притча

Аі та Іо

© Марія Козиренко, 30-11-2006
ПИТАННЯ ЧАСУ Аі та Іо сиділи на березі річки з легкими вудками у руках, у парі рук тонших і парі рук грубших. Сива вода тримала у собі волосінь обох вудок, не думаючи ані тягти її вглиб, ані дозволити вийняти на тій волосіні з іще теплої себе риб’ячу душу. Чекала вечора і видихала потроху туман. - Сонце заходить! – привітався позаду чоловік у сухих високих гумових чоботах, з відром, повним повітря. - Один раз на добу! – відповіли Аі та Іо, не повертаючись до нього. - Чи багато наловили? – повітря брязнуло в поставленому на землю відрі. - От бачиш річку? Вже повна… - А чи давно вудите? - Відколи ти спитав, чи давно ми вудимо… Чоловік помовчав трохи в сутінки і пішов. Аі та Іо витягли з води вудки: на волосіні Аі висіла золота монетка, в Іо - срібна. Минула ніч. ДИВИТИСЯ ШИРШЕ Аі та Іо на кухні пили чай з долонь одне одного. Іо придивився до усміхненої перлини світла, яку щойно вкинула до його долоні біла лампа над столом. - Аі, увімкни-но світло. - Лампа увімкнена… - Аі, я прошу тебе ввімкнути світло… Аі вийшла з кухні й повернулася за півхвилини. Десь стало світліше. Чай був напрочуд ароматним і не ошпарював долонь. ТІСНЕ СЛОВО Коли Аі та Іо прокинулися в обіймах одне одного – над світом уперше за сірий часовимір зійшло сонце. Хвилини й години вітали одна одну, плутаючись у стрілках зимових годинників. А надвечір у багатьох потеплілих вікнах рухалися тіні любові. (Принаймні так оповідають легенди тих часів). МЕЖІ ГРИ - Іо, ти вмієш проходити у відчинені двері? - Звісно, вмію… - Але ж у нашому будинку дев’ять дверей, і три з них завжди відчинені… І я ніколи не бачила, щоб ти проходив у відчинені двері… - Я дійсно там ніколи не проходив. - Чому? - Ну, якби ті двері хоч іноді були зачинені, то я би принаймні міг хотіти їх відчинити або просто думати: зачинені вони зараз чи ні… А так – нецікаво…Нецікаво… ЛЮБОВ НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ Аі прокинулась удосвіта, дихала тихо. Не розплющуючи очей, пропливла рукою під ковдрою й на подушці Іо, завглибшки життів із кілька. Він спав. Дихала, дихала, дихала… Уві сні до Аі підходила жінка з кошиком сірої пухкої глини: «Ліпи собі нового чоловіка – Іо загинув».
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

знову і знову перечитую ці притчі...
© Настя Мельниченко, 13-03-2007

Парадокс сучасної інтернет літератури
© М.Гоголь, 22-01-2007

[ Без назви ]
© бо-ги, 22-01-2007

из пруда в реку
На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© бо-ги, 02-12-2006

Згенеровано за 0.0162260532379 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Аі та Іо

знову і знову перечитую ці притчі...

Парадокс сучасної інтернет літератури

[ Без назви ]

из пруда в реку