За краєм далекого призалізничного села був переїзд, при якому чергували троє пожильців цього ж таки села: двоє чоловіків і жінка. Більше ніякої роботи в селі не було, місцеві хто мотався по заробітках, хто торгувати їздив до райцентру, хто ще куди; тому чергували на переїзді найкращі з сельчан, непитущі порядні та відповідальні. На переїзді завжди був порядок, начальство неодмінно ставило чергових по цьому переїзду за приклад іншим. Особливо хвалили жінку-чергову; ця, попри бездоганне виконання службових обов’язків знаходила час, аби доглядати перед будиночком чергового розкішну клумбу на якій буйніли чорнобривці, нагідки та бальзаміни.
Чергова серце вкладала в квіти, хоча сварилася через те з черговими-чоловіками бо ті мали звичку кидати в клумбу недопалки. І лаялася вона з ними, й просила, і попільницю з дому принесла − нічого не допомагало! Дуже вже гарно було чоловікам, стоячи на помості та спираючись на перила, палити вночі й романтично ціляти недогарками в чорнобривці. Чергова заступала на зміну й гнівно визбирувала з-поміж коханої своєї краси гидотні заслинені бички.
А якось, приступивши до роботи та перевіривши на наявність недопалків клумбу, вжахнулася: мало того, що бичків виявилося там рівно вдвічі більше, ніж раніше, то ще й компанію їм складали смердючі хребти обгризеної хамси, ковбасні шкуринки та порожня пляшка з-під сорокаградусної! Це, як випитала потім чергова, гостював у напарника на переїзді його п’яничка-кум, якого вигонила з дому жінка. Сам черговий не пив, але кумові затамувати горе перепинити не міг… Ні, − вирішила чергова, − так далі не можна. Вона нікому більше не дозволить занапащати її красу!
Окрім трьох чергових по переїзду ще одна людина мала роботу в селі − гуляща Люсьєна. Серед чоловіків-заробітчан завжди знаходився охочий до її недорогого краму й Люсьєна, хоч і ходила часто бита селянками, але ходила не голодна. Наступної зміни розігнати нудьгу гостелюбного чергового прийшов не п’яничка-кум, а розкішнотілеса Люсьєна. Порядний сім’янин не встояв і машиніст пізнього трускавецького з подивом відзначив, що нова залізничниця, яка завзято вітає його жовтим прапорцем із помосту, зовсім гола…
Приймаючи зміну, чергова була невблаганною: „Якщо я на своїй клумбі знайду ще хоча б одного захарканого недопалка, твоя жінка все знатиме, зрозумів?“
Люсьєна задоволено шелестіла в кишені двохсотенною − чергова по переїзду розрахувалася з нею щедріше, аніж будь-хто з дотеперішніх клієнтів потіпахи. Що поробиш, за красу треба платити…
