Тетяна Рубінська
Райя Джозеф. Християнське подружжя у Східній церкві. – Львів: « Свічадо», 2007. – 80 с.
Ніколи не думала, що така маленька книга може виявитися таким незамінним даром. Дивним чином Джозеф Райя зачарував мене своєю манерою написання, глибина думок і почуттів затаєна за кожним словом цієї книги. Знаю, що у сучасному суспільстві не зовсім «модним» є прочитання таких релігійних книг про сім’ю, подружжя, стосунки чоловіка і жінки. Саме тому не так багато ми бачимо щасливих і усміхнених людей довкола. Мистецтво бути разом, вміти ділити радості і горе є одним з найскладніших і найпотрібніших для кожної людини. Сучасна молодь часто відмежовує себе від будь-якого релігійного впливу, а ті, хто є віруючими відмежовують себе від світу. І це дві великі суперечності, які заважають нам бути сучасними людьми, котрі живіть тут і сьогодні, зовсім не занедбуючи найпрекрасніших поривань своєї душі, зовсім не намагаючись сховатися від Бога. За певними стереотипами релігійні книги вважаються надто нудними і повчальними, котрі можуть читати лишень плаксії чи надто скромні дівчата. Запевняю Вас, це зовсім не так. Якщо хочете переконатися у цьому, то візьміть книгу Джозефа Райя і чесно скажіть собі, подобається, зачаровує чи відкрає нові обрії така маленька, але така пригодницька мандрівка.
Джозеф Райя говорить неймовірно художньою мовою, сповненою порівнянь, частинок різноманітних молитов, слів з Біблії. Насамперед я б порекомендувала книгу всім, а найперше підліткам, котрим потрібно розібратися зі своїми почуттями, віднайти цінність тих, хто поряд; тоді - юнакам і дівчатам, котрі зустрічаються, книга їх підтримає і буде ліхтариком серед ночі, якою часом доводиться ходити; Також всім тим, хто вже планує свою сім’ю, щоб глибше дізнатися про всю таємничість і святість того, що у вас вже є. Можливо, книга підкаже одруженим, яким даром вони володіють.
Книга розпочинається з опису однієї з найприглядніших біблійних сімей - Йоакима і Анни, котрі були батьками Богородиці. Саме ця пара є прикладом справжньої і щасливої злуки чоловіка і жінки. Вони обоє довго не мали дітей, проте кожному з них Господь повідомив прекрасну новину, що у них народиться дочка. Уявіть собі, з якою радістю бігли вони назустріч одне одному, аби сповістити найбажанішу радість батьківства. Саме зустріч двох закоханих Йоакима і Анни зображено на обкладинці, «здається вони тануть в обіймах». Вся ікона є пройнята хвилюванням, що можна прирівняти до Пісні Пісень. Це пісня про невимовну гідність і цінність кожної людини.
«Людина – мікрокосм, центр безмежности, а тому вона є ціннішою за весь всесвіт». Часто у буденності, втомі, необхідності ми забуваємо про свою унікальність, про те найдивніше і найпрекрасніше у світі творіння, яким є кожен з нас – людину. Написане допоможе відновити вашу цінність і повернути до серця любов. У кожній людині є як тіло, так і душа, котрі «линуть одне до одного, і існують у відносинах, необхідних для них обох». Наша душа – це сама вічність, вона аж ніяк не перебуває у в’язниці тіла, - каже автор, – вона радше є схожою на наречену, що живе у нім. «Бути людиною означає перш за все бути чоловіком чи жінкою».
Саме спільна подорож чоловіка і жінки називається шлюбом, приводом до якого є любов. Ми різні, але такі привабливі одне для одного. «Жінка захищає своєю ласкою, а чоловік – статурою. Вона відновлює рівновагу там, де він починає блукати, і наводить лад там, де він приносить замішання. Чоловік створює і перетворює, а жінка надає тому, що він робить, священного значення і життєдайного руху». Те так важливо не боятися жити і мати те одвічне «джерело щастя і миру, гармонії і радості». «Особистість існує лишень тому, що є інша особистість». У шлюбі, як в благодаті, що захищає, нам не потрібно ставати кимось іншим, встановлювати рамки чи намагатися стати еталоном жінки та чоловіка, не маючи ніяких втіх, одні лишень обов’язки і турботи. Це все не так, тільки у взаємній повазі, підтримці і довірі ми здатні знайти одне одного, розкритися, пізнати любов і весь солод Божого задуму.
Інтимне життя подружжя одна з найскладніших тем для розкриття. Як на мене, то автор сказав про це не так багато, як хотілося, проте те, що було сказане варте ще довгого осмислення. Враз нав’язана усіма ЗМІ, масово-брутальна і брудна картинка сексу зникає. Залишається лишень «коротка вічність вдоволення». «У чесноті сексу людина пізнає глибини свого єства». Автор каже, що ця така потрібна оаза є відпочинком, «що повертає сили, і винагородою незрівнянної цінности». «Чоловік і жінка приєднуються у вічній Божій благодаті до способу буття, який не зазнає впливу матерії часу та простору. Вони розділяють благословенний час Божої вічности». Саме таким створив нас Бог. Ми створені для щастя. Тільки чомусь не говоримо про це. Ми мовчимо і страждаємо, замість того, аби дати собі шанс.
«Нехай чоловік і жінка прокидаються кожного ранку свого життя зі щораз більшою радістю і щастям», - це слова з обряду вінчання. Він має у собі три стадії. Перша – це «заручини», коли закохані обіцяють ділити між собою усі свої безмежні можливості і єднати свої тіла і душі. Друга – це саме «вінчання», коли чоловік і жінка стають образом Бога. Бо тільки єдність чоловіка і жінки є відображенням Господа. Третя стадія – мандрівка дорогою життя, вісім днів подруги моляться і пізнають гідність свого вищого покликання. Після цього проходить обряд «зняття вінців». Обряд вінчання має величезне значення і неабияку цінність, це не проста формальність чи ритуал «для годиться». Він є таїнством, сповненим сили і благодаті, адже кожен з нас отримує від Бога геть усе.
Також Джозеф Рейя говорить про п’ять складових любові, про те, якими є вони і чому так важливо їх плекати у своєму серці, про труднощі, про боротьбу з недоліками і легковажністю. Автор наче п’ятьма сходинками веде нас на великий хмарочос, з якого видніється цей прекрасний світ, створений Богом «вічним відкриттям вічного зростання», «Великим Танцем». Ми починаємо вірити в себе і іншого, стаємо нерозривними з тим, хто поруч. «Коли ми належимо одне одному, то ніщо інше в цілому світі не має значення».
