

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12967
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Драконяча love story. Частина III

© М. Р., 27-11-2006
Пройшовши до кабінету прокурора, красуня оголосила: – Завтра о восьмій п'ятнадцять вечора, коли я зі своєю подругою Матильдою вийду з дому дракона Крутелика, щоб подихати свіжим повітрям, мене абсолютно несподівано викрадуть двоє невідомих у чорних масках. Один з невідомих – дракон Крутелик. Він і є організатором викрадення. Пропоную вам схопити його та скарати на горло. – О! – вигукнув прокурор до свого помічника. – А ти казав, нема на кого повісити два викрадення та три вбивства. Що ж ви, красуне, так зі своїм нареченим?.. – А я його порятую. Я скажу, що беру його собі за чоловіка. – Розумно, – похвалив прокурор. О восьмій п'ятнадцять вечора на красуню, що вийшла подихати свіжим повітрям разом зі своєю подругою Матильдою, несподівано напали двоє невідомих у чорних масках. На двох невідомих нападників несподівано напали четверо драконів у формі. Серйозного дракона відпустили за те, що він звалив все на Крутелика. Страта Крутелика мала відбутися за три дні. Красуня стояла у натовпі і чекала солодкої миті... Крутелик стояв на ешафоті. Його крила та передні лапки були притягнуті мотузками до тулуба. Крутелик був сумний. «Нічого, рідненький, я врятую тебе...» – шепотіла красуня. Крутеликову голову вже просунули в зашморг. «Зараз», – вирішила красуня. – Стривайте! – раптом вигукнула дракониха, що стояла ліворуч від красуні. – Я візьму його собі за... Красуня не дала їй договорити, стукнувши нахабу лапкою по макітрі. – Я, я візьму його... – крикнула дракониха, що стояла праворуч, та красуня затулила їй рота хвостом. – Я-а! – заволала вона. – Я вийду заміж за нього! – лунали вже десятки голосів з натовпу. – Вішайте вже мене, – сказав Крутелик. – Годі знущатися. На ешафот піднявся поважний суддя у мантії. – Спокійно, – промовив він. – Вийде за злочинця ось ця дама. Суддя вказав на якусь дракониху, що відразу підбігла до нього, помахала натовпу лапкою. – Я дякую, я дуже дякую. Я вдячна своїй мамі... – Я ж казала, вона більшого хабара дасть! – промовила права дракониха, відпихнувши красунчиного хвоста. – Неправда! – закричала красуня. – Він мене не викрадав! Це був жарт такий. Всі погляди сфокусувалися на ній. – Нема за що одр... страчувати. Відпустіть його! – Та-ак! – загудів натовп. – Свободу Крутелику! Суддя перезирнувся з катом, знизав плечима, потім махнув лапкою: – Відпускайте. Красуня розвернулася та побігла до будинку вільного вже нареченого, щоб закритися у своїй кімнаті та подумати, як діяти далі. Крутелик наздогнав її у холі. – Як мені віддячити тобі, красуню! Ти врятувала мене від того, що гірше за смерть! – Нумо поберемося, та й годі. – Ні. Вона різко розвернулася до нього. – А чому ні? Чи я погана? – Ну не хочу я одружуватися, – сказав Крутелик. Красуня замислилася. – Тоді визволи її. – Кого? – Ту, що зараз в драконожера. Має ж хтось їй допомогти. Мені її, наприклад, шкода. – Ну...добре. – Добре? – Так. Вони потисли одне одному лапки. Наступного дня Крутелик вилетів на черговий подвиг. Красуня ж тим часом вирішила не здаватися. Вона підійшла до Матильди та спитала: – А що подобається Крутелику у драконихах? Матильда подумала. – Кількість. – Що? Ні, я маю на увазі... у кожній окремій. – Йому дуже подобається, коли дракониха вогнем може дихати, – нарешті сказала Матильда. – Це його так, знаєш... заводить. – Я зовсім не вмію вогнем дихати, – зажурилася красуня. – Вчися, – Матильда хлопнула її по плечу. І стала красуня нову науку опановувати. Щодня пхекала вона перед люстерцем, сподіваючись вразити нареченого, коли той повернеться, своєю в цій справі майстерністю. Тільки мало що в неї виходило. Одного вечора, коли красуня намагалася видобути з легенів полум’я, до неї в кімнату вбіг коханий. – Крутелику! – зраділа вона. Дракон несподівано гепнувся перед нею на коліна. – Красуне! Дякую тобі! – Прошу! За що? – За те, що надихнула мене на цей благородний вчинок. – О! – Доля винагородила мене. – Чим? – Коханням. Красуня завмерла, а він продовжував: – Там, у лігві жахливого драконожера, знайшов я дракониху свого життя! – Що? – страшно тихим голосом перепитала красуня. – Я полюбив її, красуне... З рота красуні вихопився потужний струмінь полум’я. Крутелик ледь встиг відскочити. – Що ти робиш? Ти мене ледь не спопелила! – І ти одружишся з нею? – спитала красуня. – Так. Наступного ранку красуня залишила дім свого коханого та вирушила у нові мандри.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00982999801636 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design