

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12967
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Драконяча love story. Частина ІІ

© М. Р., 26-11-2006
Довго мандрувала дракониха країною, розпитуючи скрізь про свого рятівника. Нарешті, підказки незнайомців вивели її до великого будинку на пагорбі. Двері були відчинені. Красуня, стомлена, вкрита дорожнім пилом, пройшла всередину. У холі було повно народу. Молоді драконихи позбиралися довкола круглих столів, балакали, сміялися, грали в карти. Ніхто не звертав на красуню уваги. – Вибачте, це тут живе Крутелик? – спитала вона в задумливого дракона, що розвалився в кріслі та тягнув через соломинку якийсь напій. – Так. – А можна його побачити? Дракон хмикнув. – Він зараз вештається десь. А ви хто? – Я його наречена, – сказала красуня, поправляючи на плечі лямку, на котрій висіла скриня. – Матильдо! – гукнув дракон. – У нас, здається, новенька. Дракониха у гостроверхому капелюсі, що сиділа за квадратним столом посеред кімнати, здійняла догори крильце та крикнула: – Сюди, будь ласка! Красуня підійшла до неї. Дракониха припідняла скриню, оглянула зовнішній бік днища та прочитала: – П’ятдесят три... Вона розгорнула товсту книгу та зробила запис. – Добре, а тепер оберіть собі кімнату. На третьому поверсі ще є вільні. – А...а хто всі ці драконихи? – Це такі ж, як ви. Красуня роззирнулася та замислено перепитала: – То в Крутелика не одна наречена? – Ні. За офіційними даними, – Матильда стукнула кігтем по книзі, – п’ятдесят три. – Це неправильно. Мені треба з ним поговорити. – А ось і він. Крутелик, обіймаючи крилами двох драконих, тільки-що увійшов до холу. – Ось ми і вдома! – вигукнув він. – Матильдо, як справи? Весела компанія наблизилася до квадратного столу. Крутелик уважно оглянув красуню. – Щось у виразі ваших очей, – сказав він, – видається мені знайомим. – Ви врятували мене кілька місяців тому. Від кровожерливих гномів. Герой луснув себе лапкою по чолу. – Дійсно! Ну, ласкаво просимо до нашої оселі. Раптом дракон, що з ним тут першим забалакала красуня, підійшов до Крутелика та поклав йому лапу на плече. – Поговорити треба. – Добре. Крутелик полишив своїх супутниць та вийшов із серйозним драконом до іншої кімнати. Красуня звалила скриню на підлогу та поквапилася за ними. -...є ще якісь варіанти? – питав її жених у свого приятеля, коли вона увійшла. – Драконожер викрав нещодавно одну гарнюню з сусіднього міста. Збирається її з’їсти. – О, це вже цікаво! Дракони сіли на канапу. – Батько бідолахи пропонує тому, хто врятує дракониху, її крильце. – Її крильце і що? – спитав Крутелик. – Її крильце...і серце? – Її крильце, серце і що? – Більш нічого. – Ясно, – зітхнув Крутелик. – Відправ драконожеру листівку з побажаннями смачного. – Який ти жорстокий, – сказала красуня, що весь цей час стояла біля дверей. – Якби я знала раніше, що ти такий, то ніколи б не погодилася вийти за тебе заміж. – Тепер ти знаєш. – Тепер вже пізно. – Чому? – Бо я вже погодилася. – Хм. Познайомся, друже, це красуня з зеленого лісу. Я врятував її від... – Справи наші погані, – перебив його приятель. – Відтоді, як карою за викрадення ввели страту, бажаючих захоплювати драконих поменшало. – Присядь, – звернувся Крутелик до красуні та луснув лапою по канапі біля себе. – Ти ж з дороги. Двері різко прочинилися, штовхнувши красуню в спину так, що вона відлетіла на середину кімнати. – Вибачте, – кинув їй дракон, що увірвався до кімнати. – Все, ти, Крутелику, мене дістав! Тобі доведеться відповідати перед законом, шахрай поганий! Красуня перелякано гепнулась на канапу поряд із женихом. – Я благородний дракон, – із сумним докором сказав Крутелик. Розсерджений правоохоронець йому не повірив. Красуня теж. – Ти руйнуєш інститут родини! – Вибач? – Мені на тебе надійшло три скарги за два дні. – На що скаржаться? – На неодруження. Все треба робити згідно зі звичаями. Визволив дракониху – одружуйся. – А на наступній як? – А от треба було однією і обмежитись. – Не можу. Кожен обирає свій шлях, – спокійно пояснював Крутелик. – Мені подобається бути благодійником. До того ж, я не вмію інакше заробляти собі на життя. Законів я не порушував, звичаїв також. Шлюб – то як винагорода. А винагороду можна не прийняти. Справа добровільна. Хіба ні? Замість відповіді дракон випусти з пащі струмінь полум’я. Красуня втиснулася у диванні подушки. – Ви що робите? – вигукнула вона. – Колись ти помилишся, Крутелику, і я тебе дістану. Дракон вийшов, грюкнувши дверима. – Так які ще є, ти кажеш, варіанти? – звернувся до приятеля наречений красуні. – Я кажу: ніяких. – Тобто? – Треба з цим зав’язувати. Їх не крадуть майже! – Що ж робити? – Біда. Самим їх красти, чи що? Крутелик повільно повернув голову до красуні. – Пра-авильно... – Здурів? – ніби прокинувся серйозний дракон. – Слухай, – Крутелик взяв лапку красуні у свою. – Слухай, правда, ти хочеш стати ближчою до мене. Подружитися зі мною. – Краще одружитися. – Ні, ти зачекай. Давай я тебе викраду. – Що? – Я зі своїм другом. – Я її не крастиму. Зараз за таке вішають, – занепокоївся серйозний дракон. – Ніби викрадемо. А потім я тебе ніби визволю, – продовжував Крутелик. – Знову? – А твій батько мене винагородить за цей подвиг. Він же хоче, щоб ти повернулася додому. – Моєму татові може здатися, що мене надто вже часто викрадають. І додому я не збираюся. Я хочу бути з тобою. Ти – моє життя. – Це зрозуміло... Красуню, мій спосіб існування вимагає ... багато грошей. – Ти пропонуєш мені обдурити власного батька? – Ну... – Я подумаю. До завтра. – Думай швидше, – поспіхом проказав Крутелик. – Мені є ще до кого звернутися... – Це велика помилка, – бурчав серйозний дракон. – Зачекаєш, – відповіла, встаючи, красуня. – Не в усіх такий багатий батько. Вона вийшла до холу, а звідти – на вулицю. Під будинком ще стояв розсерджений охоронець правопорядку, котрий обговорював щось зі знайомим. – Драконихи з кращих родин стирчать тут дні і ночі, замість того, щоб повиходити заміж та ростити... – Вибачте, – красуня підбігла до них. – А правда, що під час страти дракониха ще може врятувати злочинця, якщо... якщо скаже, що хоче взяти його собі за чоловіка? – Правда. Тільки – перед стратою. Під час вже не завжди виходить. А що? – підозріло спитав він. – Просто так. Дякую, – радо відказала красуня. Наступного дня вона погодилася на пропозицію Крутелика.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0160710811615 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Драконяча love story. Частина ІІ

[ Без назви ]